Молдовський парламент у четвер затвердив новий уряд, незважаючи на протести проросійського опозиційного блоку комуністів і соціалістів.
Прем'єр-міністром став Дорін Речан, який до останнього часу був секретарем Вищої ради безпеки, а також радником президентки Маї Санду з питань оборони та національної безпеки. Що ж стосується складу уряду, то він практично не змінився: із 17 міністрів кабінету Наталії Гаврилиці тільки четверо не зберегли портфелі (у тому числі віцепрем'єр, міністр інфраструктури Андрій Спину). А ось міністр закордонних справ Ніку Попеску та міністр оборони Анатолій Носатий залишилися.
Основна причина переформатування уряду полягала в тому, що кабінет Гаврилиці, який працював у режимі безперервної кризи через пандемію та війну в Україні, асоціювався в молдовського виборця зі зростанням цін на газ і електрику, високою інфляцією та падінням рівня життя. І це погано позначалося на рейтингах Санду та правлячої партії «Дія і солідарність» (PAS). Тимчасом восени пройдуть місцеві вибори, і найгострішою буде боротьба за посаду мера Кишинева.
Згідно з результатами лютневого опитування Інституту за розвиток і соціальні ініціативи, якби вибори відбулися найближчої неділі, Блок комуністів і соціалістів набрав би найбільшу кількість голосів — 25,2%, тоді як PAS — 22,7%, а партія «Шор» — 8,1%. При тому що на парламентських виборах 2021 року правляча партія отримала 52,8% голосів, Блок комуністів і соціалістів — 27,17%, а партія «Шор» — 5,74%.
«Рейтинг Санду та PAS просів, і відставку уряду давно обговорювали у правлячій партії. І, хоча до парламентських та президентських виборів ще два роки, слід було вжити заходів, щоб випустити пару й підняти популярність влади. Зміна уряду дозволяє президентові і парламенту продемонструвати, що вони почули народ», — пояснив у коментарі ZN.UA заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики «Українська призма» Сергій Герасимчук.
За словами експерта, друга причина відставки кабінету Гаврилиці — виклики у сфері безпеки та необхідність поставити на чолі уряду представника силових структур. Річ у тому, що в останній рік перед молдовською владою виникла загроза реалізації Росією спецоперацій із дестабілізації країни. Так, під час експрес-візиту до Брюсселя Володимир Зеленський повідомив, що Київ передав Кишиневу роздобутий українською розвідкою план Кремля з підготовки росіянами перевороту в Молдові.
Пізніше Санду розповіла: план дестабілізації передбачає, що під виглядом акцій протесту опозиційних сил прибічники Росії будуть нападати на держустанови й захоплювати заручників. За словами президентки, «при здійсненні плану злочинці розраховують на певні внутрішні сили, зокрема на злочинні угруповання, такі як партія «Шор», окремих ветеранів, колишніх працівників правоохоронних органів та людей, відомих своїми зв'язками з Плахотнюком».
Санду також заявила, що передбачалися диверсії із залученням «людей із військовою підготовкою, замаскованих під цивільних осіб», у тому числі з Росії, Білорусі, Сербії та Чорногорії. Своєю чергою, секретар РНБО України Олексій Данілов повідомив, що виконавцями плану дестабілізації ситуації в Молдові мали стати кадировці: «Росія дуже хоче, щоб там ще раз «запалало», щоб там була точка напруги, на яку ми мали б звертати максимальну увагу».
Причина інтересу Москви до зміни влади в Кишиневі очевидна. Будь-яка соціальна, політична напруга в Молдові означає появу в регіоні по сусідству з Україною нового конфлікту, що посилить загрозу на її південних кордонах і сприятиме розосередженню сил і нашої країни, і Заходу у протидії агресії Росії. Ну, а якщо на зміну проєвропейському керівництву країни прийде проросійське, це дозволить Путіну продемонструвати росіянам хоч якийсь успіх його політики.
Недивно, що після затвердження і прийняття присяги новим кабінетом Санду закликала уряд до рішучих кроків «у сфері державної безпеки». Та чи є передумови для успішної реалізації плану Москви з дестабілізації Молдови? Чи це знову далекі від реальності фантазії 5-ї служби ФСБ РФ?
У розмові із ZN.UA депутат молдовського парламенту від правлячої партії Оазу Нантой сказав: «На сьогодні ситуація в Молдові досить спокійна, але ризики реальні». І не тільки тому, що країна має серйозні проблеми в системі управління, в боротьбі з корупцією, у сфері незалежності судової системи тощо.
Як зазначив Сергій Герасимчук, суспільство в Молдові дуже поляризоване: половина населення підтримує проєвропейський курс розвитку країни, половина — проросійський. (Завдяки російським телеканалам Путін має високу популярність у цій країні — близько 38%.) І Москва використовує ці настрої: ситуацію в Молдові розхитували з середини минулого року, коли фінансована Росією партія «Шор» почала у країні акції протесту. А на тлі погіршення економічної ситуації, природно, зростатимуть і протестні настрої. (Торік восени уряду вдалося збити хвилю протестів за рахунок компенсацій населенню із комунальних платежів. Додаткові кошти Кишинів отримав від ЄС, який виділив Молдові 250 млн євро.)
Крім того, посилюють загрозу дестабілізації ситуації в країні придністровський і гагаузький чинники. У Гагаузії, де сильні проросійські настрої, а місцева влада має тісні політичні й ділові зв'язки з Росією, торік уже відбувалися антиурядові виступи. «У Гагаузії є російська агентура, готова використати автономію зі злочинною метою, в інтересах Росії», — стверджує Оазу Нантой.
Що ж стосується Придністров'я, то там розміщені російські «миротворці», а сама невизнана республіка має армію, чисельність якої порівнянна з молдовськими збройними силами. «Молдова вразлива перед російськими спецслужбами, які перебувають на лівому березі. Ми погано контролюємо кордон», — визнає Оазу Нантой. Утім, як зазначає Сергій Герасимчук, у бойову готовність поки що не приведені ні російські, ні придністровські підрозділи.
Представники Кишинева стверджують, що Молдова готується до широкого спектру сценаріїв, включно і з нападом на неї з боку Росії. Однак молдовська армія нечисленна і недостатньо оснащена.
Поки що країни НАТО домовилися активізувати підтримку оборонного потенціалу Молдови, а в самій країні точиться дискусія про необхідність відмови від статусу нейтралітету, закріпленого в Конституції. Проблема в тому, що влада розуміє: нейтралітет не захистить країну від агресії, але більшість населення, що дивиться на світ очима російських телеканалів, не хоче вступу країни в Північноатлантичний альянс. Однак, зважаючи на падіння рейтингів, Санду і PAS не готові розкручувати тему євроатлантичної інтеграції. Тому бюджет Міністерства оборони на 2023 рік збільшили на 50%: тепер він становить близько 85 млн євро. Одночасно Кишинів розраховує на західну допомогу.
Сьогодні Молдова потребує засобів ППО, сучасної військової техніки і озброєння. Тому на Всесвітньому економічному форумі у Давосі Санду запросила у своїх союзників системи протиповітряної оборони, необхідні для захисту мирного населення: на територію країни інколи залітають російські ракети. І Захід — США та ЄС — потроху допомагає. Зокрема влітку минулого року Євросоюз у рамках Європейського фонду миру виділив Молдові 40 млн євро на підтримку збройних сил республіки. На початку року Німеччина поставила партію бронетранспортерів «Піранья».
Але найголовніше — задля власної безпеки Молдові необхідно посилювати контррозвідувальну роботу і припиняти діяльність п'ятої колони, модернізувати армію, проводити економічні та політичні реформи.
Більше статей Володимира Кравченка читайте за посиланням.