Російська війна проти України перетікає вже в ще один рік. Тож велике стратегічне питання полягає в тому, чи справді американці і їхні союзники починають втомлюватися від цього конфлікту. Звісно, в ЗМІ з’являлися в статті, в яких неназвані чиновники США попереджали Київ про таку загрозу. Українці теж побоюються, що їхні західні партнери можуть втомитися від війни, і це можна зрозуміти.
Питання про те, чи західна підтримка України не випарується, часто з’являються в опитуваннях. Не виключено, що це була одна з головних причин, чому Володимир Зеленський в грудні приїхав у Вашингтон, вперше з початку війни залишивши територію своєї країни. Але наскільки реальна американська втома від війни? Експерти аналітичного центру RAND Corp Рафаель Коен і Гіан Джентайл переконані, що вона менше, ніж може здатися.
Вони пояснюють, що занепокоєння через втому США від війни спирається на низку опитувань, які виявили певне скорочення підтримки України серед виборців. Окремі дослідження, проведені Wall Street Journal, Chicago Council of Global Affairs і Ronald Reagan Presidential Foundation and Institute виявили, що більшість американців все ще на боці України і вважають Росію агресором. Однак, зростає меншість - здебільшого це республіканці - яка вважає, що США надають надто багато допомоги і що війна надто дорого обходиться країні.
Коен і Джентайл пояснюють, що ці цифри потрібно розглядати в контексті. По-перше, з точки зору абсолютних показників, американська підтримка України залишається відносно твердою: на рівні 57% і вище, залежно від того, результати якого з опитувань оцінювати. Експерти вважають, що це надзвичайний факт, зважаючи на те, що війна триває вже майже рік. Також розбіжності в поглядах на війну прихильників двох партій - це теж не новина. Конфлікти включно з тими, які відбувалися у В’єтнамі, Іраку і Афганістані, часто на початку користувалися підтримкою обох таборів. Але з часом, коли початкові мотиви для інтервенції зникали з колективної пам’яті, партійний поділ знов чітко проявлявся.
Однак, політична підтримка України в США залишається двопартійною. Конгрес схвалив числені пакети допомоги за підтримки двопартійної більшості. Автори нагадують, що нещодавно американські парламентарі підтримали виділення ще 45 мільярдів доларів в рамках законопроекту про державні витрати на 2023 рік. І попри те, що у Вашингтоні в таборі правих закликали до більш ретельної перевірки допомоги для України, Зеленський отримав теплий прийом як від демократів, так і від республіканців під час його виступу в Конгресі.
Коен і Джентайл переконані, що політична підтримка України, швидше за все, збережеться. Республіканська партія взяла під контроль Палату представників в результаті виборів, які пройшли в листопаді. А потенційний спікер нижньої палати Конгресу Кевін МакКарті обіцяв, що Київ більше не отримає «не заповнені чеки». Правда і в тому, що деякі прихильники України більше не повернуться в Конгрес. Але водночас, деякі кандидати від Республіканської партії з крила ізоляціоністів теж програли на виборах. І багато лідерів-республіканців підтримують передачу військової допомоги Україні, навіть якщо вони хочуть посилити нагляд за тим, як гроші витрачаються.
Експерти RAND також вказують на те, що зовнішня політика США рідко враховує результати опитувань. Попри те, що деякі президентські адміністрації скаржилися на «глибоку державу», яка блокувала їхні зовнішньополітичні плани, факт в тому, що американці здебільшого дозволяли лідером своєї країни більш вільно поводитися на міжнародному рівні, ніж у вирішенні внутрішніх проблем. Це не означає, що в американців немає поглядів на зовнішню політику. Вони є. Якщо запитати американців про будь-яку проблему, особливу таку, яка привернула велику увагу ЗМІ, як у випадку України, більшість висловить певну точку зору.
«Але опитування - це фіксація моменту в часі. І їхні результати часто змінюються під впливом подій. Якщо Росія зробить шось шокуюче, наприклад, застосує ядерну зброю чи спробує знову захопити Київ, підтримка Україна серед скептиків знову зросте», - впевнені експерти RAND.
Ще одна річ, яку варто пам’ятати, - це те, що американці не люблять програвати. Наприклад, більшість громадян США підтримали рішення президента Барака Обами вивести війська з Іраку в 2011 році. Але вони ж жорстко розкритикували його за це, коли «Ісламська держава» мало не захопила Ірак в 2014 році. Президент Джо Байден теж відчув цю тенденцію на собі. Американці підтримували виведення військ з Афганістану, але звинуватили президента в катастрофічних наслідках цього кроку.
«Коли йдеться про війну, з суто практичної точки зору, політикам зазвичай краще дотримуватися взятого курсу», - пояснюють експерти, додаючи, що саме тому демократії в минулому були більш стійкими в затяжних збройних конфліктах.
Від стародавніх Афін під час Пелопоннеської війни і аж до наших днів демократії не були такими мінливими і слабкими «фіалками», як здається диктаторам. В США війни в Кореї, В’єтнамі, Іраку і Афганістані, зрештою, ставали надзвичайно непопулярними. Однак, американська армія вела бої в Кореї три роки, майже 9 років в Іраку і по 20 років у В’єтнамі і Афганістані. Всі ці кампанії коштували значно більше американської крові і грошей, ніж підтримка України зараз.
І ще одна і найбільш важлива причина скептично ставитися до розмов про американську втому від України досить проста: такої втоми просто не існує. Американці буквально не виснажені війною. За можливим виключенням невеликої групи американських політиків, які беруть безпосередню участь у втіленні політики США щодо України, а також американських військ в Європі, які надають гуманітарну допомогу і допомогу в сфері безпеки, мало американців напряму контактували з конфліктом.
«США не зазнають втрат на полі бою і не страждають від дефіциту енергоносіїв. Для більшості американців ціни на пальне сьогодні в середньому на кілька центрів менші, ніж рік тому. І американці не платять вищі податки через війну. Оскільки Конгресу не потрібно балансувати федеральний бюджет, допомога Україні не забезпечується за рахунок скорочення внутрішніх витрат, принаймні зараз», - пояснюють експерти RAND.
Вони зауважують, що в американських лідерів думок є свої причини роздмухувати наратив про втому від України. Деякі республіканці з табору «Америка понад усе» вважають війну відволікаючим фактором. Вони хотіли б говорити більше про внутрішні проблеми, такі як міграція і злочинність. Деякі ліберальні активісти різко реагують на будь-яке військове втручання США, навіть якщо воно не пряме.
Для деяких коментаторів теза про втому від війни - це легкий спосіб виставити складну зовнішньополітичну тему, як проблему внутрішньо політичних дебатів. А ще є невелика група голосів, які щиро симпатизують Росії, яка постійно стверджує, що Захід, зрештою, втомиться допомагати Україні. Деякі американці справді можуть вірити в те, що вони платять за війну більше, ніж насправді. Але це грунтується на їхньому враженні, а не на фактах.
«Іншими словами, втома США від України - це більше міф, ніж реальність. І це має важливі наслідки для самої війни. Зараз російська стратегія заснована здебільшого на затягуванні: нехай війна продовжується, і одного дня США і союзники втратять до неї інтерес, а Україна підкориться. Найбільш вірогідно, що ця стратегія не спрацює. Якщо минуле можна розглядати як прецедент, а поточні тенденції збережуться, тоді можна сказати, що минуть роки, перш ніж будь-яке скорочення американської громадської підтримки справді призведе до змін в політиці», - вважають автори.
Однак, вони також зауважують, що до всіх результатів опитувань потрібно ставитися як до заклику до лідерів США і їхніх партнерів по всьому світі. Російське вторгнення в Україну - це не просто суперечка через кордони і політичні ухили.
Це пряма атака проти ліберального міжнародного порядку. Демократії адекватоно відреагували на цю атаку. Але оскільки війна затягнулася, лідери вільного світу повинні нагадувати своїм суспільствам, що стоїть на кону в Україні і не лише для безпеки Європи і світу, а для демократії як такої. Візит Зеленського у Вашингтон був важливим кроком, щоб нагадати про це американцям. Але не схоже, що війна закінчиться найближчим часом. Тож поки бій на фронті триває, повинна тривати і битва за громадську думку на Заході.