У документальному фільмі, який транслювався з нагоди 30-ї річниці розпаду Радянського Союзу, президент РФ Владімір Путін сказав журналістам, що під час «економічного хаосу» йому довелося підробляти таксистом. Ця «історія» повинна була стати «символом принизливих наслідків» того, що Путін назвав «найбільшою геополітичною катастрофою 20-го століття», пише The Guardian.
За різних обставин у західних лідерів може виникнути бажання просто проігнорувати претензії російського автократа. Але спогади Путіна про розпад СРСР стали частиною агресивного настрою в Москві на тлі напруги на кордоні Росії з Україною.
Співробітники західної розвідки вважають, що Кремль не прийняв остаточного рішення щодо початку військової операції.
Але очевидно, що «брязкання зброєю» показує погляди Кремля, який хоче відновити зруйнований «авторитет» Москви. Путін і досі вважає Україну «законною сферою впливу» Росії.
Нещодавно Кремль висунув низку вимог до Вашингтона і НАТО, які, по суті, повинні переписати систему регулювання безпеки.
Разом із гарантією того, що Україна ніколи не стане членом НАТО, Росія вимагала виведення військ альянсу зі східноєвропейських країн, які приєдналися до НАТО з 1997 року.
Ймовірність того, що Москві буде надана гарантія «нерозміщення військ та зброї НАТО» у таких країнах, як Польща та Румунія, дорівнює нулю.
Президента України Володимира Зеленського запевнили, що шлях Києва до членства в альянсі залишається відкритим, хоча ніхто не називає чітких термінів. Публічні вимоги Путіна до НАТО виглядають агресивними.
Цього тижня Кремль ще більше підвищив ставки, вимагаючи «термінової» відповіді від Вашингтона та НАТО на його вимоги. У Заходу наразі немає іншого вибору, крім як продемонструвати бажання «продовжувати діалог» і дати зрозуміти Путіну, що агресія проти України буде коштувати занадто дорого.
Солідарність Заходу з Україною була підкріплена готовністю нового уряду Німеччини заблокувати газопровід «Північний потік-2».
Крім того, минулого тижня повідомлялося, що адміністрація президента США Джо Байдена розглядає можливість відправки військових гелікоптерів, спочатку призначених для Афганістану. Також існує простір для переговорів із питань, що стосуються військових навчань НАТО та розміщення ракет, якщо Москва запропонує відповідні поступки.
Однак, зрештою, Україна та її західні союзники змушені чекати, щоб дізнатися про справжні наміри Кремля. Постійно розповідаючи про «глибоке розчарування» через розпад СРСР, а також відчуваючи падіння російського регіонального впливу та авторитету, Путін вирішив спровокувати кризу. Однак, військова агресія призведе лише до ізоляції та економічної шкоди РФ, резюмує видання.
ZN.UA пропонує читачам поміркувати над тим, про що домовилися і (не) домовилися американський, український та російський лідери, що чекає на Україну в середньостроковій перспективі й до чого варто готуватися вже зараз:
- Сергій Корсунський«Імперія Путіна готується завдати удару у відповідь: чого чекати Україні»;
- Олексій Їжак«Байден і Путін розійшлися по кутах. Чого чекати Україні»;
- Олег Шамшур«Ворог біля воріт: хто і як може зупинити Путіна»;
- Володимир Кравченко«Україна – епізод у серіалі, сценарій якого пишемо не ми?».