Це був приголомшливий момент, хоч він і мав бути доволі звичайним: лівий президент Чилі Габріель Боріч назвав вторгнення Росії в Україну «війною імперської агресії», благаючи своїх латиноамериканських і карибських колег визнати цей факт.
Зрештою, Боріч зазнав невдачі. Підсумкове комюніке саміту ЄС і Співтовариства держав Латинської Америки та Карибського басейну (CELAC) не засудило Росію. Натомість у ньому м'яко висловлене «занепокоєння» війною, що відповідає цікавому феномену, характерному для так званого Глобального Півдня.
«Що сталося з їхнім розхваленим презирством до імперіалізму, яке вони проголошували на міських стінах і вигукували на вулицях? Незважаючи на десятиліття засудження зла імперіалізму і колоніалізму, лідери Латинської Америки і Африки, зіткнувшись із нахабною спробою Росії захопити Україну (кроком неприкритого сучасного імперіалізму) раптом здаються збентеженими тим, що вони бачать, і невизначеними щодо своєї реакції на це», - пише в статті для Politico аналітик міжнародних справ і автор колонок для CNN і Washington Post Фріда Грітіс.
Вона додає, що пристрасні заклики президента Чилі стали винятком. Тут варто звернути увагу на контраст з іншим лівим лідером регіону - президентом Мексики Андресом Мануелем Лопесом Обрадором, досвідченим популістом, який приберіг свої найжорсткіші слова щодо вторгнення для прихильників України, назвавши політику НАТО «аморальною». Багато африканських лідерів також вирішили зберегти нейтральну позицію або навіть допомогти Росії в конфлікті.
«Вторгнення Росії в Україну, схоже, зірвало маску з антиімперіалізму в деяких країнах, що розвиваються, оголивши приховане лицемірство, яке намагалося загорнути антиамериканізм і антизахідництво в елегантну, високоморальну і, здавалося б, цілісну ідеологію. Безумовно, колоніалізм і імперіалізм завдали жахливих втрат обом континентам, і деякі з цих ран досі гнояться. Але якщо імперіалізм - це погано, то чому б не засудити його і тоді, коли злочинець - це Росія?» - пише автор.
Звичайно, в цьому є і прагматичний аспект. Багато країн просто розглядають війну як чужу проблему, вважаючи за краще не ставати на чийсь бік. Але враховуючи, що напад Росії на Україну і її відмова пропускати зерно через Чорне море призводить до зростання цін на продукти харчування, погіршуючи становище бідних людей по всьому світу, це, по суті, війна всіх і кожного, - пише Гітіс. І навіть якби їм було байдуже до численних грубих порушень Росією міжнародного права, країни, що розвиваються, не можуть вдавати, що це їх не стосується.
Гітіс пояснює, що тут в гру вступає багато сил. По-перше, серед правлячих еліт - особливо лівих, і особливо серед лідерів старшого покоління - ностальгія за Холодною війною може спровокувати рефлекторну підтримку Москви проти будь-якої позиції Вашингтона. Зрештою, між Борічем і Обрадором вікова прірва у понад 30 років.
Не має значення, що Росія Владіміра Путіна стала предметом захоплення ультраправих. Для декого слово «Москва» все ще викликає асоціації з СРСР і старою боротьбою проти капіталізму і нерівності.
А ще можна додати до цього рішучі зусилля Кремля впливати на громадську думку в Африці та Латинській Америці.
«Невизначеність щодо провини країни, яка скоює воєнні злочини і вбиває мирне населення, - це саме те, що відбувається, коли дезінформація і політичне втручання поєднуються з лицемірством. І Путін спробував взяти ці настрої, змішати їх з брехнею і запустити в свої соціальні мережі, прагнучи створити доменну піч антиамериканізму, жар від якої спалить не тільки Сполучені Штати, але і ЄС, НАТО і ліберальну демократію», - йдеться в статті.
Протягом багатьох років Кремль працював над тим, щоб втопити Африку в дезінформації. Крім того він прихованими і відкритими методами намагається формувати політику на континенті. Російські пропагандистські ЗМІ, ферми тролів, найманці «Вагнера», військові інструктори - всі вони об'єдналися, щоб підпорядкувати Африку планам Москви.
Ця дезінформація добре задокументована. Наприклад, посольство Росії в ПАР опублікувало скріншот статті, яка звинувачувала НАТО у початку війні в Україні. Нібито ця стаття була опублікована у виданні Politico. Скріншот був фальшивим. Росія також фінансує численні «місцеві» ЗМІ по всьому континенту, які займаються поширенням своєї пропаганди.
Тим часом, у Латинській Америці російська пропаганда проникає у всі медіа-потоки. Russia Today (RT) і Sputnik, підконтрольні Кремлю, мають іспаномовні представництва з мільйонами підписників онлайн і в соціальних мережах. У величезній редакції RT en Espanol працює понад 200 співробітників у Москві. А кабельне мовлення пропагандистського каналу охоплює майже всі країни Латинської Америки, годуючи аудиторію антиамериканською пропагандою і російською інтерпретацією світових подій, включно з викривленим зображенням війни проти України.
І все ж зусилля Кремля вплинути на громадську думку в Африці і Латинській Америці, так само як і його спроби отримати контроль над Україною, не можна назвати тріумфальними. Звичайно, національні лідери поки що неохоче підтримують Україну, але в спробах Москви збудувати проросійський Глобальний Південь з'являються помітні тріщини.
Наприклад, коли Путін запросив африканських лідерів до Санкт-Петербурга на саміт «Росія-Африка» минулого місяця, приїхали лише 17 глав держав. Це приголомшливе падіння порівняно з минулим разом, коли були присутні 43 африканські лідери. На саміті багато говорили про те, як африканські країни отримуватимуть пшеницю, враховуючи відмову Росії продовжити зернову угоду.
Опитування IPSOS, проведене напередодні саміту, також показало, що більшість африканських країн вважають, що Росія винна у скоєнні воєнних злочинів, активно порушує міжнародне право і повинна вивести свої війська з України. Причому багато учасників заявили соціологам, що, переживши колоніалізм, їхні країни не повинні підтримувати спроби інших держав анексувати інші країни.
Так само і в Латинській Америці, незважаючи на «рефлекторний антиамериканізм», що спостерігається в деяких секторах, населення стає більш проамериканським. Люди навіть позитивно ставляться до президента Джо Байдена, який очолив кампанію із засудження російського вторгнення і збору підтримки для України.
Нещодавно оприлюднене опитування Pew показало, що Байден отримує переважно позитивні оцінки по всьому світу, в тому числі в Латинській Америці, а погляди на США теж покращуються. У Мексиці і Бразилії позитивне ставлення до США навіть перевищило 60%.
В опитаних африканських країнах більшість також позитивно ставляться до Америки. І, що не може не турбувати Кремль, у більшості країн багато учасників опитування також заявили, що США «сприяють миру і стабільності» в усьому світі.
«Загалом, реакція на вторгнення Росії в Україну показала, що для багатьох, хто постійно виступав проти імперіалізму, цей термін був не більше ніж прикриттям їхнього власного антиамериканізму. Але в той час як путінські дезінформаційні кампанії посилили це явище, Росія також втрачає позиції - особливо в демократичних країнах», - пише Гітіс.
І незважаючи на неоднозначну реакцію на вторгнення, незважаючи на рішучу пропаганду Кремля, більшість світу знає правду про імперіалістичну війну Росії.