Заплющте очі і уявіть світ без Росії. Якщо ви живете десь в Балтії, в Польщі, Україні чи в будь-якій іншій країні, яка століттями страждала від російських репресій, така перспектива може здатися визволенням.
«Росія розпадеться. Значні її частині будуть добиватися незалежності, як тільки зможуть», - передрік нещодавно колишній міністр закордонних справ Чехії Карел Шварценберг, помітний аристократ і давній соратник Вацлава Гавела.
Politico пише, що чеському герцогу варто бути обережним зі своїми бажаннями. Більшість експертів вважають, що пророцтво Шварценберга малоймовірне. Однак, ризик того, що Росія вибухне під тиском своєї провальної атаки проти України все ж викликає тривогу в столицях від Берліна до Вашингтона. Оскільки військові і дипломатичні стратеги розглядають післявоєнний сценарій, за яким РФ розпадеться на клаптики феодальних володінь під контролем воєначальників за прикладом Афганістану в 1990-х роках і Лівії сьогодні.
«Коли це в історії росіяни зазнавали справжньої великої поразки, а їхня політика лишалася непорушною?» - ставить запитання колишній чиновник адміністрації Джорджа Буша-молодшого Пітер Раф, який тепер очолює Центр з питань Європи і Євразії в Інституті Гудзона.
«Я не бачу, як велика військова поразка може дозволити Путіну залишитися, а кордонам РФ - зберегти сучасний вигляд», - додав він.
Сценарії варіюються від початку повстань в більш ніж 20 російських етнічних територіях, які розтягнулися через 11 часових зон, до повномасштабного скочування в конфлікт і беззаконня, які охопили Лівію після повалення диктатури Муаммара Каддафі. Однак, будь-який з варіантів тягне за собою серйозні загрози для регіональної стабільності з потенційними наслідками для Європи.
Ланцюги постачання можуть ще більше порушитися, озброєні ядерною зброєю фракції можуть почати конфліктувати між собою, а інші країни - зіштовхнутися з напливом біженців з дестабілізованої Росії. Тема на стільки чутлива, що чиновники відмовляються говорити про свої припущення чи навіть визнавати, що складають плани на випадок непередбачуваних обставин через страх, що це дасть Путіну аргумент для посилення підтримки війни в Росії.
Politico пише, що під час Мюнхенської конференції з питань безпеки минулого тижня журналісти видання намагалися обговорити сценарії розпаду Росії з західними чиновниками. Однак, ті відмовлялися відповідати на запитання під запис.
«Чи може це статися? Звісно», - сказав політолог і голова болгарського Центру ліберальних стратегій Іван Крастев, який був радником низки європейських лідерів.
Водночас, він наголосив, що розпад РФ «не вірогідний, але й і не неможливий».
«Але зосереджуватися на цьому варіанті абсолютно контрпродуктивно. Якщо ви скажете: «Ми зібралися, щоб розчленувати Росію», - ви даєте серйозний аргумент наративам Путіна про те, що Захід - це агресор», - пояснив він.
Насправді ж Путін сам звернувся до цієї теми у вівторок під час звернення до політичного і військового істеблішменту перед першою річницею повномасштабного вторгнення в Україну.
«Еліти Заходу не приховують своїх намірів», - сказав він, натякаючи, що США і їхні союзники хочуть знищити Росію.
У середу колишній президент РФ Дмітрій Мєдвєдєв зайшов ще далі, заявивши, що Росія «зникне», якщо програє у війні проти України, в початку якої він звинуватив США.
«Якщо Росія припинить спеціальну військову операцію, не досягнувши перемоги, Росія зникне, її розірвуть на шматки», - написав він на своїй сторінці в Telegram, використавши російський евфемізм до російського вторгнення в Україну.
Повстання
Це повідомлення резонує в країні, яка неодноразово страждала від військових конфліктів і все ще травмована розпадом СРСР. Страждання Росії під час Першої світової війни допомогли розпалити громадянську війну, в якій більшовики Владіміра Лєніна протистояли різношерстній групі роялістів, капіталістів і інших політичних сил, які разом називають Білою гвардією. Ті події закінчилися перемогою «червоних» в 1923 році, але залишили глибокий розкол в суспільстві. Розпад СРСР в 1990-х, в результаті чого незалежними стали Україна, Білорусь, Казахстан, а також сучасні країни ЄС Естонія, Латвія і Литва, відбувся більш мирно. Але не можна сказати напевне, що схожа агітація на периферії сьогодні не викличе більш жорстку відповідь.
Структура СРСР зробила його розпад більш прямолінійним з юридичної точки зору. Натомість РФ - це одна країна з дуже могутньою центральною адміністрацією. На відміну від Радянського Союзу, де половина громадян були неросіянами, 80% населення сучасної Росії вважають себе саме росіянами. Найбільш важливим фактором недопущення кровопролиття в 1991 році було те, що Москва не була проти розділення СРСР. Важко уявити, щоб Путін або його потенційний наступник мовчки стояв осторонь в той час, поки регіони, такі як Башкортостан чи Сибір намагалися б відділитися.
«Одна з тривог західних планувальників полягає в тому, що якщо війна в Україні закінчиться поразкою Кремля, як більшість сподівається, російські солдати повернуться додому і продовжать воювати там, допомагаючи розпалити розчленування країни», - пише Politico.
Багато чоловіків, які воюють за Росію проти України, походять з російських регіонів на зразок гір на сході Сибіру, де велика частина населення має етнічні і культурні зв’язки з Монголією, або з Північного Кавказу, де живе багато різних народів включно з чеченцями і дагестанцями. Лідер Чечні Рамзан Кадиров нещодавно сказав, що збирається створити приватну армію на зразок ВПК «Вагнер», жорстоких найманців під контролем Євгєнія Прігожина - близького друга Путіна. Виступаючи в Північному Кавказі у 2011 році, Путін не приховував свою відразу до рухів за незалежність в регіоні.
«Якщо це станеться, в той же момент, і навіть не тієї ж години, а секунди з’являться ті, хто захоче зробити те ж саме з іншими територіальними суб’єктами Росії. І це буде трагедія, яка зачепить кожного громадянина Росії без виключень», - сказав він тоді.
Це означає, що будь-яка спроба регіонів вийти з-під контролю Москви буде кривавою. І йдеться про протистояння як проти центрального уряду, так і між самими регіонами.
«Нові державні утворення будуть воювати одне з одним за кордони і економічні активи. Еліти в Москві, які контролюють великий ядерний арсенал, відреагують насильством на будь-який сепаратизм», - сказала директор Інституту європейських, російських і євразійських досліджень в Університеті Джорджа Вашингтона Марлен Ларуель.
Внутрішня боротьба
Потенційний розпад Росії таким тривожним робить, звісно, її великий ядерний арсенал, про який Путін досить часто згадував впродовж останніх 12 місяців. У вівторок він оголосив про призупинку участі Росії в договорі про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-III). Це була остання чинна угода про контроль ядерних озброєнь між Москвою і Вашингтоном. Перед розпадом Радянського Союзу США і їхні союзники були не дуже оптимістичними в питанні ядерної загрози. Американська розвідка в ті часи попереджала, що тактична ядерна зброя може потрапити в руки терористів і на чорний ринок, якщо не вжити заходів. Вашингтон вітав незалежність країн Балтії. Але існувало глибоке занепокоєння тим, що в погані руки потраплять частини радянського ядерного арсеналу, розташовані в інших частинах імперії, зокрема в Казахстані і Україні. Зараз така загроза значно менша. Аналітики кажуть, що в сучасній Росії просто немає ядерної зброї в регіонах, які можуть потенційно відділитися.
Тому більш тривожна перспектива - це початок конфлікту між членами російського істеблішменту, а також битва за контроль над армією. Певне політичне протистояння вже почалося. Воно триває між володарем найманців Євгєгієм Прігожиним з одного боку і міністром оборони Сєргєєм Шойгу і начальником Генерального штабу Валерієм Гєрасімовим з іншого. У вівторок Прігожин звинуватив своїх суперників в тому, що вони не дають боєприпаси і повітряний транспорт найманцям. При цьому, він заговорив про «зраду».
Велике питання в будь-якому сценарії розпаду РФ полягає в тому, яку роль зіграє Китай. Нестабільність в багатій на ресурси сусідній країні дала б Пекіну безліч можливостей нажитися на цьому. Але більшість аналітиків вважають, що Китай не буде намагатися перекроїти кордони Росії.
«Китай буде дуже обережним», - вважає Крастев.
Також навряд чи місцеве населення в Сибіру чи інших регіонах будуть шукати китайського домінування. Російська периферія загалом бідна і сильно залежить від центральної влади в Москві. Це одна з причин, чому регіони віддали б перевагу залишитися з тим «дияволом, якого вже знають».
Втім, хоч розпад Росії - це малоймовірна подія, західні планувальники все ж не можуть собі дозволити проігнорувати такий сценарій. Не можна відкидати можливість, що спроба Путіна відродити втрачену імперію буде коштувати йому втрати ще частини території.
«Трагедія Росії в тому, що вона не знає, де її кордони», - сказав Шварценберг, чия сім’я втекла з підконтрольної СРСР Чехословаччині в 1948 році.
Небезпека в тому, що ця трагедія доволі швидко може стати проблемою не лише для Росії, а й для всього світу теж.