Російське вторгнення в Україну триває вже сьомий місяць. І все вказує на те, що конфлікт прямує до складного і нестабільного глухого кута. Одним з ключових питань залишається те, як Євросоюз відреагує, якщо російська війна проти сусідньої країни затягнеться надовго.
Про це в статті для Politico пише директор з європейських справ у консалтинговій компанії Eurasia Group Муджтаба Рахман. Високопоставлені посадовці ЄС визнають, що восени або на початку зими може виникнути «кризовий момент», коли країни союзу почнуть гостро відчувати економічні наслідки війни. При цьому, їх будуть просити збільшити фінансову підтримку України, а також військову допомогу.
Щоб підготувати громадську думку до викликів попереду, багато лідерів, таких як президент Франції Еммануель Макрон, почали попереджати своїх громадян, що війна в Україні буде тривати ще багато місяців. І що ті наслідки, які стали відчутними зараз, - це лише початок. Макрон сказав, що Франція продовжить надавати Україні військову, фінансову і гуманітарну допомогу аж до «перемоги» на прийнятних умовах для Києва. Однак, за цими публічними заявами про підтримку ховається тихе «перетягування канату», яке відбувається між лідерами Німеччини, Франції і Італії з одного боку і Польщею, країнами Балтії і Північної Європи з іншого. Париж і Берлін досі плекають серйозні ілюзії про наслідки української перемоги. Вони також сумніваються, що у війні можна перемогти без ескалації, яка б втягнула НАТО у прямий конфлікт з Росією. Тому варто розуміти різницю між тим, що президент Еммануель Макрон і канцлер Олаф Шольц говорять публічно, і їхніми приватними поглядами, про які знають люди в їхньому оточенні.
Але якщо США й далі будуть підтримувати Україну, а зацікавленість у єдності всередині ЄС не зміниться, Берлін і Париж навряд чи публічно наважаться виступити проти позиції країн-учасниць союзу з Центральної і Східної Європи. Це означає, що вони не зможуть просувати дипломатичне рішення цього чи наступного року. Але різниця в поглядах буде впливати на те, як далеко і швидко ЄС буде готовий зайти. Найбільш чітко це можна буде відчути в дебатах про запровадження нових санкцій проти Росії, які на наступному етапі війни будуть дедалі важчими, попри те, що Польща, країни Балтії і Північної Європи будуть вимагати швидкого запровадження потужніших санкцій проти енергетичного сектору РФ.
ЄС точно буде продовжувати обговорювати серйозні обмеження, але навряд чи швидко ухвалить якісь рішення. Але це не значить, що Росії не загрожують нові санкції. Вони точно будуть посилені до кінця наступного року. І нові рішення можуть розширити нафтове ембарго, а також зачепити російську ядерну енергетику і експорт газу. Однак, ухвалення нових рішень ЄС займе набагато більше часу. І досягти згоди щодо них буде важче. Зважаючи на цю політичну реальність, Брюссель і столиці ЄС зосередяться на інших формах допомоги для України до кінця 2022 року. Зокрема, ЄС спробує виконати свою обіцянку передати Києву 9 мільярдів євро фінансової допомоги. Це важливо, оскільки українська держава стоїть на межі дефолту. А кожного місяця її бюджету бракує близько 5 мільярдів євро. Тож фінансові проблеми можуть підірвати здатність Києва продовжувати оборону. Навряд чи ЄС наважиться на випуск спільного боргу, щоб залучити кошти для підтримки України чи боротьби з наслідками російської війни в самому союзні. Однак блок може запропонувати Києву нові гранти і позики.
Військова підтримка, на думку автора, теж продовжиться, так само як і обговорення української інтеграції в структури ЄС після рішення надати Києву статус кандидата на вступ в союз. Приєднання до деяких структур може допомогти розблокувати додаткове фінансування для України, а також пожвавити українські реформи. Звісно, переговори про членство в ЄС займуть багато часу. Але підтримка цієї перспективи пошле Росії чіткий сигнал щодо європейських зобов’язань перед Україною, а також посприяє внутрішній згуртованості і єдності в союзі.
Найбільш невизначеним фактором лишається траєкторія громадської думки в Європі про війну. Макрону більше, ніж Шольцу доведеться боротися з втомою в своїй країні. Президенту Франції доведеться протистояти правим і лівим радикалам, які традиційно захоплюються Владіміром Путіним і налаштовані проти НАТО. Макрону буде важко виконати це завдання після втрати абсолютної парламентської більшості на виборах минулого місяця. Хоча французька конституція наділяє президента перевагою в питаннях закордонних справ і оборони. Однак, солідарність з Україною і солідарність всередині Європи стануть найбільшими випробуваннями для спадщини Макрона. Його європейська стратегія і світогляд, які передбачають, що ЄС повинен набути стратегічної важливості і наростити військові м’язи, або отримають більшу підтримку, або провалять європейську реакцію на російську війну проти України.