Коли йдеться про триваючу війну Ізраїлю в Газі, Китай відходить на другий план. Перші публічні коментарі лідера Сі Цзіньпіна щодо перебігу конфлікту, який привернув увагу всього світу та відвернув енергію адміністрації Байдена, прозвучали майже через два тижні після його початку. Сі продемонстрував більшу політичну стриманість, ніж Путін. Останній у нещодавній промові сказав, що у нього «стискуються кулаки та сльозяться очі», коли він бачить людські страждання, спричинені бомбардуваннями Ізраїлю. Незважаючи на низку руйнувань внаслідок розв’язаної ним самим війни в Україні, Сирії та інших локаціях. Нижче наведемо тематичну статтю від The Washington Post.
Але коли Сі зустрінеться з президентом Байденом цього тижня на саміті тихоокеанських країн у Сан-Франциско, війна на Близькому Сході затьмарить їх обговорення. На початку місяця Китай перебрав ротаційне головування в Раді Безпеки ООН і заявив про себе як про світову державу, яка прагне миру та здатна виступити посередником у припиненні вогню. Вона також сперечалася зі Сполученими Штатами щодо конкуруючих резолюцій Ради Безпеки, які вони допомогли висунути останніми тижнями щодо війни, кожна з яких наклала вето.
«Країни повинні підтримувати моральне сумління, а не чіплятися за геополітичні розрахунки, не кажучи вже про подвійні стандарти», — заявив минулого місяця посол Китаю в ООН Чжан Цзюнь, показуючи, що Сполучені Штати захищають Ізраїль від міжнародного осуду. «Китай продовжуватиме стояти на боці міжнародної чесності та справедливості, на боці міжнародного права та на боці законних прагнень арабського та ісламського світу».
Кремль прийняв делегацію ХАМАС, Китай був більш обережним
Китайські дипломати відвідали різні столиці Близького Сходу з 7 жовтня, коли ісламістська група ХАМАС розпочала зухвалий удар по південному Ізраїлю з Гази, що стало найкривавішим днем в історії сучасного Ізраїлю. Тоді як наприкінці минулого місяця Кремль прийняв делегацію офіційних осіб ХАМАС, Китай був більш обережним. Ван Ді, глава Пекінського відділу у справах Західної Азії та Північної Африки, перебував у Тегерані на вихідних і заявив про «термінову необхідність припинення вогню», а також вітав «послідовний прогрес» у китайсько-іранських відносинах. Іран, головна іноземна держава, що підтримує ХАМАС, нещодавно приєднався до блоку незахідних країн БРІКС, у якому Китай є ключовим гравцем.
Вплив Китаю на Близькому Сході зростає, але він все ще дещо слабкий. Наддержава-початківець показала свої геополітичні м’язи на початку цього року, коли допомогла досягти зближення між давніми суперниками Саудівською Аравією та Іраном. У серпні головний дипломат Китаю Ван І навіть припустив, що Пекін керує « хвилею примирення » на Близькому Сході, оскільки уряди регіону віддають пріоритет розвитку своїх суспільств разом із різноманітними партнерствами з азіатським економічним титаном.
Однак зараз конфлікт може розширитися: проіранські ставленики посилюють дії проти інтересів США та Ізраїлю, тоді як спроектований США процес нормалізації арабських стосунків з Ізраїлем знаходиться в глибокій заморозці. У всьому цьому Китай більше зацікавлений у дискурсивному позуванні, ніж у реальних дипломатичних зусиллях. Вона практично не використовує своїх важелів впливу на Іран, щоб приборкати діяльність Ісламської Республіки чи приборкати її помічників.
Культивація Китаєм "антизахідного нейтралітету"
Натомість він культивує «антизахідний нейтралітет», як пояснив Ахмед Абудох з британського аналітичного центру Chatham House , тобто «нейтралітет, який не засуджує будь-яку країну чи силу, які підривають центральне місце Заходу в глобальному порядку (замість того, щоб явно надавати підтримки ХАМАС). Це має чіткі риторичні цілі, враховуючи хвилю гніву на Близькому Сході та більшій частині Глобального Півдня через уявні подвійні стандарти, оскільки Захід сприяв непропорційному наступу Ізраїлю на Газу.
Адміністрація Байдена, яка вважає конкуренцію з Китаєм головним рушієм своєї зовнішньої політики, усвідомлює негативну реакцію, з якою вона стикається, і тихо намагається стримати найгірші пориви правого уряду прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху. Але його все ще вважають співучасником стрімкого зростання кількості загиблих у Газі.
«Люди в арабському світі та на Глобальному Півдні певною мірою проводять межу між знищенням Гази та президентськими обіймами прем’єр-міністра Нетаньяху», – Джон Алтерман, директор програми Близького Сходу Центру стратегічних і міжнародних досліджень. , - сказав мій колега Майкл Бірнбаум . «Існує спосіб, у який Сполучені Штати прив’язані до того, що хочуть зробити ізраїльтяни, незалежно від того, хочуть Сполучені Штати цього робити чи ні».
Білий дім спричиняє гнів своєю підтримкою Ізраїлю
З іншого боку, Китай є просто опортуністичним. Він може продемонструвати свою солідарність із широким мусульманським та арабським світом, навіть якщо продовжує переслідувати незліченну кількість мусульман-уйгурів у регіоні Сіньцзян — справа, яка ніде не викликала такої ж уваги, як палестинці. «Ця конкретна проблема не резонує в «мусульманському світі» так само, як палестинська проблема», — сказав Уолл-стріт Нейсун Махбубі, директор Пенсільванського проекту щодо майбутнього американо-китайських відносин в Університеті Пенсільванії. Він додав, що хоча адміністрація Байдена спричиняє гнів у всьому світі своєю підтримкою Ізраїлю, у Китаю є «можливість сформувати імідж відповідальної світової держави, і більше, ніж у його конкурентів, включаючи Сполучені Штати».
Але оптика може завести вас лише так далеко. Економічний вплив Пекіна є значним, але його здатність фактично формувати основні політичні результати в інших країнах є ще молодшою. «Реальність така, що Пекін у багатьох відношеннях є « легкою великою державою » на Близькому Сході та в решті світу, звичайно за межами власного Азіатсько-Тихоокеанського сусідства Китаю», — написав Ендрю Скобелл з Інституту миру США. «Пекін також не схильний до ризику, тому що лідери [комуністичної партії Китаю] бояться провалу та глобального перевищення».
Інтерес Китаю у продовженні воєн на Близькому Сході
Тим не менш, Китай може знайти вигоду в перевантаженому Вашингтоні, борючись з пожежами на кількох фронтах. «Китай не прагне замінити позицію США на Близькому Сході, але, безсумнівно, буде радий побачити, як США знову втягнуті в конфлікт у регіоні», — написав Абудох . «Китайські експерти вважають, що чим більше стратегічних не-східноазіатських театрів потребують уваги Вашингтона, тим більше часу та простору отримує Китай для утвердження свого стратегічного панування в Індо-Тихоокеанському регіоні».
«Ніхто… не може дивитися, як Сполучені Штати передають величезну кількість американських артилерійських боєприпасів, розумних бомб, ракет та іншої американської зброї для України та Ізраїлю, не визнаючи, що американські запаси виснажуються», — написав індійський геополітичний коментатор Брахма Челлані . «Для Сі, який назвав приєднання Тайваню до Народної Республіки «історичною місією», чим довше триватимуть ці війни, тим краще».