Протягом багатьох років розгалужена приватна армія Євгенія Прігожина непомітно виконувала проксі-роль для російської зовнішньої політики. Мережа з тисяч російських найманців «Вагнера» в Африці, Латинській Америці і на Близькому Сході допомогла Кремлю отримати доступ до природних ресурсів і поширити свій вплив у охоплених проблемами державах, а також зонах конфліктів. При цьому Владімір Путін міг зручно дистанціюватися від невигідних для нього альянсів і жорстокої поведінки найманців.
У Сирії і Лівії «Вагнер» підтримує автократів Башара аль-Асада і Халіфа Хафтара в обмін на прибутки від нафтогазових родовищ, які найманці допомагають захищати. На Мадагаскарі і в Судані вагнерівці консультували уряди в питанні придушення протестів, проводили дезінформаційні кампанії та втручався у вибори. У Малі і ЦАР військові хунти покладаються на «Вагнер» в питаннях безпеки режиму, дозволяючи за це російським найманцям видобувати золото, алмази і деревину, - пише в статті для New York Times директор з питань досліджень аналітично-розвідувальної компанії Soufan Group Колін Кларк.
Але невдалий заколот Прігожина викрив дисфункціональну залежність Росії від «Вагнера» й інших приватних військових компаній, поставивши під сумнів майбутнє російського глобального впливу. Заворушення змусило Кремль поспіхом докласти зусиль, щоб зберегти далекосяжний вплив і грошові потоки «Вагнера». При цьому сам Путін намагався розвіяти твердження про автономність приватної армії Прігожина. Через кілька днів після приреченого на поразку повстання Путін заявив, що «Вагнер» повністю фінансувала російська держава, витрачаючи на його діяльність мільярди доларів.
«Оскільки Прігожин зараз нібито перебуває у вигнанні в Білорусі, перед Путіним стоїть кілька варіантів того, що робити з тисячами найманців «Вагнера», розкиданих по всьому світу. Жоден з них не буде корисним для Росії», - пише Кларк.
У своєму зверненні до народу на початку минулого тижня Путін заявив, що бійці «Вагнера», які не брали участі у спробі державного перевороту, можуть підписати контракт про службу в армії Росії А ті, хто брав участь, можуть приєднатися до Прігожина у білоруському вигнанні. Але спроба змусити найманців «Вагнера» підписати контракти з Міноборони РФ - це саме та політика міністра Сєргєя Шойгу, яка стала однією з головних причин заколоту Прігожина. Тож це навряд чи буде популярним вибором для найманців.
«Навіть якщо бійці «Вагнера» вирішать масово приєднатися до російських військових частин, Москві буде нелегко їх інтегрувати. Сили «Вагнера» вже мають заслужену репутацію жорстоких, їх підозрюють у скоєнні воєнних злочинів і злочинів проти людяності на кількох театрах бойових дій, а також достовірно звинувачують у тортурах, викраденнях і стратах цивільних осіб», - пояснює Кларк.
Іншим варіантом для Путіна було б залишити закордонні операції «Вагнера» без змін і призначити нового керівника замість Прігожина. Це дозволило б уникнути зриву зовнішньополітичного порядку денного Москви і запевнити країни-клієнти в тому, що Росія залишається надійним партнером. Діяльність «Вагнера» в Африці дуже широка: він працює в Камеруні, Буркіна-Фасо, Екваторіальній Гвінеї, ПАР, Зімбабве і Кенії.
Відповідаючи на запитання про те, що після заколоту буде з присутністю «Вагнера» в Африці, міністр закордонних справ Росії Сєргєй Лавров заявив, що російські «інструктори» продовжать працювати в Малі і ЦАР. Відтоді Росія направила офіційних представників у різні країни, де працюють російські найманці, щоб запевнити уряди, зокрема Сирії і Малі, що російська допомога не буде припинена.
«Але і тут можуть виникнути проблеми, залежно від того, наскільки глибоким буде розрив між «Вагнером» і Міноборони. Якщо командири середньої ланки і піхотинці найманців залишаться лояльними до Прігожина, призначення нового керівника з печаткою Кремля може не спрацювати. Прігожин користувався повагою серед бійців «Вагнера», і багатьох з них може дратувати перспектива нового керівництва або радикальної зміни організаційної культури», - йдеться в статті.
Нарешті, Росія може спробувати повністю розпустити «Вагнер» і розпорошити його бійців по інших приватних арміях. Група «Патріот», пов'язана з Шойгу, широко розглядається як серйозний конкурент «Вагнера». Вона проводить операції в Бурунді, ЦАР, Габоні, Сирії і Ємені. Корпорація «Е.Н.О.Т.» - ще одна російська приватна військова компанія, заснована російським націоналістом Ігорем Мангушевим, має певний досвід роботи за кордоном, але набагато менш впливова і досвідчена, ніж «Вагнер». Корпорація «Газпром» також створила власну приватну армію, хоча вона призначена в основному для захисту нафтогазової інфраструктури від нападів.
Жодне з цих інших російських угруповань не має такої підтримки серед російських націоналістів чи громадян, які підтримують війну проти України, а також портфеля можливостей, які роблять «Вагнер» незамінним для Кремля у здійсненні широкого спектру зовнішньополітичної діяльності.
«Кремлезнавці намагаються передбачити, який шлях обере Путін, зважаючи на суперечливі сигнали, що надходять від російського керівництва в останні дні. Спроби російського уряду запевнити країни Африки та Близького Сходу, що Москва буде керувати інфраструктурою «Вагнера», здається, суперечить більш широкій ліквідації, яку Кремль проводив протягом останніх кількох днів», - йдеться в статті.
На тлі нечітких повідомлень очевидно одне: для лідера, який старанно працював над створенням іміджу майстра-стратега, Путін, схоже, не має плану, що робити з «Вагнером». Натомість він виглядає дедалі вразливішим як вдома, так і в своїх зусиллях зберегти російський вплив за кордоном. Йому майже напевно буде важко приборкати звіра, якого він допоміг створити.