Коли Пекін виступив в ролі посередника у несподіваному зближенні Саудівської Аравії і Ірана, він послав сигнал про новий рівень амбіцій Сі Цзіньпіна, лідера Китаю, який намагається відточити свій імідж глобального державника на тлі ескалації суперництва зі США.
Китайські дипломати швидко виставили успіх чотириденних переговорів про відновлення дипломатичних відносин між двома запеклими суперниками як заслугу лідерства Сі Цзіньпіна. Отримавши похвалу за укладання мирної угоди в регіоні, китайський лідер скористався скороченням американського впливу на Близькому Сході і представив Китай як альтернативу порядку на чолі з Вашингтоном, якого він звинувачує в підштовхуванні світу до нової Холодної війни, - пише New York Times.
«Це битва наративів за майбутнє міжнародного порядку. Китай каже, що світ в хаосі, тому що лідерство США зазнало невдачі», - пояснила директор китайської програми в Stimson Center Юн Сунь.
Бачення, яке описав Сі Цзіньпін, засноване на тому, щоб вирвати владу з рук Вашингтона на користь багатосторонності і так званого «невтручання». Це слово Китай використовує, щоб наголосити, що країни не повинні втручатися у внутрішні справи одна одної, наприклад, критикуючи уряди за порушення прав людини. Угода, укладена між Іраном і Саудівською Аравією, відображає це бачення. Китайська взаємодія з регіоном впродовж багатьох років спиралася на взаємній економічній вигоді без дотримання західних ліберальних ідеалів, що скоротило можливості Вашингтона розширити свою присутність в Перській затоці.
В грудні Сі Цзіньпін нагадав світу про зростання китайського впливу на Саудівську Аравію, давнього союзника США. Того місяця під час візиту в Ер-Ріяд, де китайський лідер провів переговори з кронпринцем Мохаммедом бін Салманом, королівські ВПС влаштували йому ціле авіаційне видовище. Така помпезна зустріч сильно контрастувала з тим, як перед тим в Саудівській Аравії прийняли президента Джо Байдена. Лідер США теж провів з кронпринцем зустріч, яка запам’яталася як найважча його закордонна поїздка. Американський президент намагався уникнути рукостискання, замінивши його незграбним ударом кулаками.
Через два місяці після того Сі Цзіньпін розстелив червоний килим в Пекіні перед президентом Ірану Ібрагімом Раісі, привітавши його 21-м залпом салюту на площі Тяньаньмень. Іранський авторитарний лідер, якого звинувачують в таємному будівництві ядерної зброї, ніколи б не отримав такий прийом в столицях Європи чи Північної Америки.
«США підтримують одну сторону і придушують іншу в той час, як Китай намагається зробити так, щоб обидві сторони зблизилися. Це інша дипломатична парадигма», - сказав декан міжнародних досліджень Фуданського університету в Шанхаї Ву Сіньбо.
New York Times пише, що якщо Китай стане більш енергійним посередником на Близькому Сході, це буде великий відступ від підходу, який був заснований здебільшого на просуванні торгівлі і інвестуванні в багатий на природні ресурси регіон замість втручання в місцеві нерозв’язні конфлікти. Китай зробив перший крок в дипломатії на Близькому Сході в 2013 році, запропонувавши план з чотирьох пунктів, який переосмислював старі ідеї про вирішення ізраїле-палестинського конфлікту. Тоді він не зміг добитися прориву.
Натомість пом’якшення конфлікту між Іраном і Саудівською Аравією виявилося менш проблемним. Китай займав хорошу позицію, щоб переконати їх сісти за стіл переговорів, зважаючи на тісні економічні і торговельні зв’язки з обома країнами. Китай - найбільших торговельний партнер Саудівської Аравії. Королівство, у свою чергу, - найбільший постачальник нафти в КНР. На відміну від Вашингтона, Китай демонструє готовність вести справи без будь-який умов. Пекін прийняв пояснення Ер-Ріяду, чому в 2018 році був вбитий журналіст Washington Post Джамал Хашоггі. У відповідь Саудівська Аравія відкинула осуд масового переслідування уйгурців-мусульман в Китаї.
Дипломатичні відносини Пекіна з Тегераном зберігаються з 1971 року, на два десятиліття довше, ніж з Ер-Ріядом. В 2021 році Китай пообіцяв Ірану інвестувати 400 мільярдів доларів в обмін на поставки нафти і пального. Хоча західні санкції проти Тегерану завадили Пекіну втілити цю угоду. Аналітики кажуть, що Сі Цзіньпін вважає Іран стратегічно важливим здебільшого тому, що це однодумець, який теж критикує Захід. Крім того, це країна зі стратегічно важливими кордонами, багата на природні ресурси. Її армія загартована в боях. А її цивілізація така ж древня, як і китайська.
Китай також зацікавлений в стабільності регіону. Пекін отримує з Перської затоки понад 40% потрібної йому нафти. Більше того, країни в цій частині світу стали ключовим вузлом китайського «Єдиного поясу, єдиного шляху» і великим ринком для китайських споживчих товарів і технологій. Китайський телекомунікаційний гігант Huawei забезпечує 5G-мережі в Саудівській Аравії, Катарі, Кувейті і АОЕ. Втім, китайський аналітик Юн Сунь радить не перебільшувати значення угоди, яка була укладена минулої п’ятниці між Тегераном і Ер-Ріядом.
Розбіжності в поглядах Саудівської Аравії і Тегерану дуже глибокі й пролягають по релігійній лінії. Знадобиться дещо більше, ніж відновлення дипломатичних відносин, щоб їх вирішити. Китайська посередницька роль може бути теж не такою переломною, як здається, зважаючи на те, що Тегеран і Ер-Ріяд вже були готові підписати угоду.
«Саудівська Аравія і Іран вже досить давно вели переговори про реабілітацію їхніх відносин. Тож це не щось таке, що Пекін організував за день», - сказала вона.
На думку Юн Сунь, швидше за все, відбувся збіг інтересів усіх сторін. Ізольований Іран отримав певне полегшення. Саудівська Аравія послала сигнал Вашингтону про ціну скорочення присутності в регіоні. А Сі Цзіньпін зміг замахнутися на престиж глобального лідера, який протистоїть американському тиску.
«Китай не помирив дві країни, вирішивши їхні розбіжності. Швидше, Китай скористався двома країнами, які хочуть покращити відносини між ними», - пояснила експерт.