Існують суперечливі інтерпретації інформації про те, що Китай випробував нову гіперзвукову ракету, здатну нести ядерний заряд. Американські офіційні особи стверджували, що це була частина системи дробового орбітального бомбардування (FOBS). Міністерство закордонних справ Китаю заперечило випробування зброї, назвавши це просто дослідженням космічної технології багаторазового використання, пише Financial Times.
Деталі можуть бути неясними, але деякі речі зрозумілі. По-перше, жодна з цих технологій не є новою, і не дивно, що Китай здатний їх застосувати.
По-друге, хоча ядерний арсенал Китаю залишається набагато меншим, ніж у США чи Росії, Пекін намагається зробити його більшим і складнішим. Гонка ядерних озброєнь триває, але дії, які здатні її зупинити, наразі відсутні.
Тож чому Китай будує нові системи зброї та модернізує свій військовий потенціал після десятиліть збереження невеликого ядерного арсеналу?
Одним із основних факторів є те, що Пекін намагається продемонструвати Сполученим Штатам, що вони вразливі до китайської ядерної помсти, незважаючи на величезні інвестиції США в протиракетну оборону.
Багато технологій, які Китай використовує, призначені для подолання або ухилення від такої оборони.
Ситуація виглядає досить знайомою. Ця динаміка має відгомін гонки озброєнь часів холодної війни між США та Радянським Союзом. Багато технологій — FOBS, гіперзвукові планери, ракети, оснащені кількома ядерними боєголовками нагадують «минуле».
Сполученим Штатам і Радянському Союзу знадобилися роки, щоб прийти до спільного розуміння того, що нестримні збройні перегони дестабілізують стратегічний баланс.
Однак, вийшовши з Договору про обмеження протиракетної оборони 1972 року, призначеного для припинення цієї гонки озброєнь, США протягом останніх двох десятиліть розробляли захист від балістичних ракет міжконтинентальної дальності.
Китай розраховує на те, що Сполучені Штати одного дня можуть повірити, що їхні технологічні досягнення не дозволять їм перемогти Пекін.
Номінально зусилля США щодо стратегічної протиракетної оборони спрямовані на захист від значно меншого та не такого складного арсеналу ракет Північної Кореї, а також можливої атаки з Ірану. Незважаючи на десятиліття зусиль і десятки мільярдів доларів, система досягла обмеженого прогресу. Наявні китайські ракети можуть легко подолати таку оборону.
Китай стурбований тим, що прагнення до високоефективних оборонних систем може відображати бажання Сполучених Штатів уникнути ядерної вразливості, не обов’язково відмовляючись від можливості загрожувати іншим країнам власною зброєю.
Без втручання та регулювання це призводить до циклічного та небезпечного нарощування ядерного потенціалу та оборони. Ймовірно, це гонка озброєнь, у якій як США, Китай, так і Росія цілком готові брати участь.
Кожна з цих країн модернізує свій арсенал за великі витрати. Росія розробляє низку нових наступальних ядерних систем, які також мають здатність подолати або уникнути протиракетної оборони. Велика Британія та Франція, які володіють набагато меншими ядерними потужностями, модернізують свої технології.
Таке бажання країн отримати перевагу ніколи не зможе стати рішенням екзистенційної загрози, яку створює ядерна зброя. Єдиний виграшний крок – вийти з гонки озброєнь та повернутися за стіл переговорів.
Сторони Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1970 року, включаючи держави з ядерною зброєю, зобов’язані «сумлінно вести переговори щодо ефективних заходів, пов’язаних із припиненням гонки ядерних озброєнь». Вони зустрінуться в січні 2022 року, щоб підвести підсумки свого прогресу. Дипломатія, попри всі її труднощі, буде єдиним шляхом вперед, резюмує видання.
У жовтні 1962 року світ затамував подих, коли дві впливові держави, Сполучені Штати та Радянський Союз, погрожували одна одній «ядерним знищенням». Карибська криза прийшла на тлі дестабілізуючого періоду, коли обидві країни розробляли та розгортали все більш потужну атомну зброю, що наближало світ до Армагеддону. Але нова глобальна гонка озброєнь може стати ще більш небезпечною та навіть закінчитися ядерною війною, пише Financial Times.