Так само як і війни, пандемії зумовлюють зміни, які неодмінно будуть довгостроковими. Чорна смерть у середині XIV століття сприяла підвищенню заробітної плати по всій Європі, оскільки робочої сили не вистачало, і робітники змогли отримувати надбавку від землевласників. Подібним чином, пандемія COVID-19 також принесе довгострокові наслідки для глобальної економіки, пише Bloomberg.
Пандемія спонукала уряди країн запроваджувати безпрецедентні обмеження, такі як локдауни, внаслідок яких постраждав бізнес. Але такі обмеження були необхідними, щоб уповільнити поширення хвороби та зменшити тиск на системи охорони здоров'я. У той же час вони надавали масштабну економічну підтримку постраждалим компаніям, включаючи гарантії позик та вливання власного капіталу.
Таке державне втручання в економіку було виправданим. Історія показує, що зазвичай пандемії стають тимчасовими потрясіннями, а життя часто нормалізується, коли криза закінчується. Тому було б не надто розумно дозволяти компаніям просто «загинути від рук пандемії». Хвиля банкрутств просто затримала б потенційне відновлення економіки.
Однак європейські уряди, схоже, не хочуть грати лише тимчасову роль у підтримці бізнесу. Навіть до коронавірусної кризи набирала популярність думка, що держава повинна більше контролювати приватний бізнес. Після фінансової кризи регулятори втрутились, щоб виправити вади банківської системи. Політики, особливо в країнах Європейського Союзу, почали націлювати свій вплив на «великі технологічні компанії», оскільки боялись, що їх домінування несправедливо витіснить конкурентів.
Пандемія лише зміцнила цю віру в необхідність втручання уряду. Від Італії до Великої Британії політики дедалі частіше схиляються до контролю над бізнесом. У Великій Британії уряд вступив у суперечки з ЄС на переговорах щодо Brexit відносно інвестицій в технологічний сектор. В Італії інвестиційний банк Cassa Depositi e Prestiti SpA став центральним гравцем у кількох промислових битвах, оскільки має на меті розширити свої повноваження в галузі телекомунікацій.
Звичайно, державний сектор повинен відігравати певну роль у допомозі економіці відновитись після COVID-19. І ця роль повинна виходити за рамки забезпечення безробітних людей засобами до існування. "Операція Warp Speed" у США та фінансова підтримка Німеччиною компанії BioNTech SE сприяли пришвидшенню розробки та розповсюдження вакцин проти COVID.
Але ризики повернення до старих інтервенціоністських методів, що характеризували Велику Британію в 1970-х та Італію у 1980-х роках, не за горами. Британська компанія Leyland, яка переживає проблеми, і Alitalia SpA, італійська збиткова авіакомпанія, є двома нагадуваннями про те, як націоналізація може призвести до нескінченних витрат державних коштів без реального прибутку.
Якщо уряди не відмовляться від контролю над невдалим бізнесом після пандемії, це додасть істотних витрат «державним гаманцям» у той час, коли ці гроші можуть бути спрямовані на пряму допомогу сім'ям. Чесна конкуренція може постраждати, особливо якщо політичні зв'язки стануть важливішими за ефективність доступу до державних ресурсів та закупівель.
Це також відкриє шлях для зростання кількості «зомбі-компаній» - тих, які не були б життєздатними в довгостроковій перспективі, якби не державна підтримка. Ці компанії не дозволять робітникам та капіталу переходити до більш продуктивних конкурентів. Зрештою, це може спричинити застій зростання продуктивності праці.
Проблемою для урядів буде пошук правильного балансу між наданням суттєвої підтримки для бізнесу. Деякі підприємства просто будуть нежиттєздатними в результаті пандемії та її довгострокового впливу на споживання та виробництво. Наприклад, роздрібна торгівля в майбутньому буде виглядати зовсім по-іншому, оскільки багато людей звикають до покупок в Інтернеті. Кількість ділових поїздок також може скоротитися, оскільки компанії звикають до відеоконференцій.
Політики не повинні прагнути утримувати весь бізнес на плаву, оскільки це заважатиме появі нових компаній. Замість цього уряди країн повинні допомогти працівникам готуватися до нових робочих місць у секторах, які почали активно розвиватися під час пандемії. Довгострокове відновлення після пандемії залежить від здатності політиків розуміти власні можливості, резюмує видання.