В ООН засудили насильство у М’янмі, однак в організації не виключають початок громадянської війни. Ситуація з протестами у М’янмі дедалі більше нагадує історію Сирії: етнічні ополченці підтримують народне повстання, а біженці втікають із країни, пише The Guardian.
У серпні 2011 року тодішній міністр закордонних справ Туреччини Ахмет Давутоглу особисто звернувся до лідера Сирії Башара Асада з проханням припинити вбивство свого народу та поговорити зі своїми опонентами після п'яти місяців протестів у країні. Давутоглу висловився за Туреччину, а також, опосередковано, за США та Захід. Перед поїздкою він поспілкувався з держсекретарем США Хілларі Клінтон. Турецький міністр тоді заявив, що ще не пізно зупинитися, адже погіршення ситуації переростало у громадянську війну. Однак Асад не прислухався до закликів.
На той момент загинуло близько двох тисяч людей. Побоюючись ще гірших наслідків, Давутоглу продовжував закликати режим зупинитися. Наступного року в Стамбулі він закликав США, Велику Британію та інші країни спільно працювати над запобіганням гуманітарній "катастрофі".
Минуло десять років, але Захід так і не зміг контролювати ситуацію, більше 500 тисяч сирійців загинули, 13,3 мільйона людей стали біженцями, країна в руїнах. Тим часом на іншому кінці світу історія повторюється. М'янма може стати новою Сирією.
Схожості занадто багато і це викликає занепокоєння. Ситуація у М'янмі віщує ще одну людську трагедію, якої можна уникнути.
Знову звучать тривожні прогнози від ООН, які попереджають про "неминуче кровопролиття". Військова хунта М'янми, яка захопила владу в результаті державного перевороту в лютому, фактично веде війну з громадянами, заявила минулого тижня представниця ООН Крістін Шренер Бургенер.
Ще одна невдача міжнародного співтовариства може спричинити "багатовимірну катастрофу в серці Азії". Але знову ж таки, як і щодо Сирії, міжнародна спільнота розділена.
У М'янмі «роль Росії в Сирії» фактично виконує Китай. Як і Москва, Пекін веде подвійну гру. Китайський посол ООН Чжан Цзюнь заявив, що Китай підтримує стабільність, діалог і те, що він називає "демократичним переходом".
Проте саме Китай фактично блокує міжнародні санкції та інші дії ООН, спрямовані на стримування хунти. Якщо це вибір між самодержавством та демократією, то не надто важко визначити, що буде підтримувати китайський президент Сі Цзіньпін.
Президент США Джо Байден каже, що права людини є центральним фактором його зовнішньої політики. Але щодо М'янми його заяви виглядають слабкими. Велика Британія, колишня колоніальна держава, докладає всіх зусиль, ведучи дискусію в ООН, закликаючи до санкцій та фіксації порушень прав.
Тим часом сусіди М'янми по Асоціації держав Південно-Східної Азії роблять гучні заяви, але не вдаються до конкретних дій. Однак, самих слів може бути замало. Велика Британія вимагає глобального ембарго на озброєння та направлення до Міжнародного кримінального суду.
Лідер хунти генерал Мін Аунг Хлаїнг, а також військові та поліція щодня здійснюють злочини проти людства та військові злочини. Однак, хунта розраховує на безкарність на тлі «міжнародної інерції». Цілком можливо, що, як і Асад та більшість його прихильників, хунта у М’янмі уникне наслідків правосуддя.
Наразі сотні мирних жителів були вбиті, тисячі затримані або «зникли», повідомляє офіс ООН з прав людини.
"Нічні рейди, масові арешти та вбивства стали щоденними явищами. Хунта все частіше вдається до важкої зброї, такої як реактивні та осколкові гранати, важкі кулемети, щоб масово вбивати демонстрантів", - повідомили в ООН.
З’являються розмови про озброєння для самооборони та побудову опозиційної федеральної армії - чергове відлуння Сирії в 2011 році.
Важливо зазначити, що "паралельний уряд" М'янми, до складу якого входять депутати, обрані на минулорічних виборах, та прихильники відстороненої від влади лідерки Аун Сан Су Чжи, зараз пропонує нову конституцію, яка визнає права етнічних меншин.
Той факт, що біженці втікають від насильства у М'янмі в Таїланд та Індію, точно так само, як рохінджі втекли у Бангладеш, є черговим тривожним дзвінком для міжнародної спільноти, яка досі бореться з наслідками ситуації в Сирії.
На тлі несправедливості та насилля, приходять відчай, голод, хвороби та привид тероризму – так, ніби історія повторюється.
Звісно, біженці із М’янми навряд чи опиняться на європейських берегах. Але цей факт не робить надзвичайну ситуацію у М’янмі менш актуальною в загальнолюдському, моральному та політичному плані. Чи справді світ готовий зіштовхнутися із новою Сирією в Азії? Конкретні дії міжнародної спільноти, а не гучні заяви, залишаються найкращою надією на припинення конфлікту, резюмує видання.
1 лютого в М'янмі військові захопили владу і заарештували президента. Представники армії пояснили це масштабними фальсифікаціями на минулих в листопаді 2020 року виборах.
Після цього в країні почалися протести, які тривають і до сьогоднішнього дня. В ході сутичок гинуть люди, також тривають арешти.
Нагадаємо, 2 лютого військові М'янми звільнила більшість регіональних міністрів, затриманих під час перевороту 1 лютого. Військовий переворот стався в день, який повинен був стати першим в каденції нового парламенту. Су Чжи та інші депутати, які повинні були бути приведені до присяги, були заарештовані. Також путчисти затримали міністрів, але наступного дня більшість з них звільнили.