Федеральний міністр транспорту Фолькер Віссінг 12 березня вирушив на польсько-український кордон із головою Deutsche Bahn Ріхардом Лутцем, пише німецька “Die Welt”.
Найбільше міністра схвилювало те, що він побачив, зазирнувши в один із наметів у Корчовій на кордоні між Україною та Польщею, де можуть зігрітися люди, які щойно перетнули кордон, рятуючись від путінської війни. «Сотні очей дивляться на тебе одним і тим самим зляканим поглядом. Це неможливо забути», — сказав Віссінг.
За словами відповідальних за це, у приймальному пункті у Млинах сьогодні «ще відносно тихий день». Проте тут, у колишньому торговому центрі, на розкладачках лежать сотні людей, бігають діти. Зал розділений на зони залежно від того, куди хочуть потрапити біженці: Німеччина, Франція, Італія, Іспанія написано на табличках на стінах.
Багато біженців, які їдуть далі на захід, нині опиняються в одному місті — Берліні. Вісінг вирушив до Польщі на міні-саміт із європейськими колегами, щоб обговорити, як краще розподілити людей у Європі. У п'ятницю ввечері політик зустрівся з міністрами транспорту Польщі, Франції, Австрії та Чехії, а також з комісаром ЄС із транспорту Адіною Валеан.
“Перенаселеність” Польщі та Берліну
Президент України Володимир Зеленський та міністр транспорту України Олександр Кубраков також були присутні на зустрічі по відеозв'язку. Зустріч не дала відчутних результатів. "Ми говорили про те, що нам потрібно прийняти загальноєвропейське рішення, якщо ця війна триватиме довше", — говорить Віссінг. — Ми маємо підготуватися до того, що до нас приїде ще більше біженців», — сказав міністр.
Головна проблема, з якою вже зіткнулася Польща, полягає не у перевезенні людей, а у відсутності домовленості про те, як вони мають розподілятися між країнами ЄС. На даний момент до Польщі прибуло близько 1,5 млн. українських біженців, а в окремі дні кордон перетинають понад 100 тис. осіб.
Досі багато українських біженців їхали на захід на звичайних поїздах, найчастіше із залізничного вокзалу у Перемишлі. Сенат Берліну вже кілька днів вимагає підтримки та розподілу біженців по інших регіонах країни та критикує міністра транспорту за те, що потяги з біженцями їдуть через столицю. Адже можна їх пропускати через інші міста.
Хоча існує пряме залізничне сполучення з Франкфурта-на-Одері до Ганновера, звідки розподілятимуться українці, багато біженців самі вирішують, чи скористаються вони цим варіантом. Вони можуть вільно пересуватися Шенгенською зоною протягом 90 днів, і для багатьох Берлін є кінцевою метою через існуючу тут численну українську громаду. Віссінг вважає, що Німеччина не має права порушувати свободу пересування людей.
Спеціальні поїзди від польсько-українського кордону безпосередньо до німецьких чи інших європейських міст могли б стати частиною вирішення проблеми перевезення принаймні тих людей, які не хочуть їхати до Берліну. Поки що Deutsche Bahn (DB) спільно з Польською залізницею укомплектували поїзди Eurocity додатковими вагонами, які, проте, ходять регулярними маршрутами за звичайним розкладом — і переважно ведуть до Берліну.
За словами Віссінга, розподіл біженців є завданням міністра внутрішніх справ. Поки що уряди просто не знають, куди мають їхати спецпоїзди для українців.
"Я втрутився, тому що польський уряд звернувся за допомогою", — говорить міністр. — Упевнений, разом ми знайдемо потрібне рішення.
Війна повернулася в Європу. І континент більше не буде таким, як раніше, — говорили лідери країн і урядів ЄС у п’ятницю. Але, зібравшись на саміт у Версальському палаці, їм було важко прийняти нову страшну реальність.