Тільки Отто фон Бісмарк та Гельмут Коль очолювали Німеччину довше, ніж Ангела Меркель. Бісмарк створив імперію і «винайшов» перші в Європі державні пенсійні та медичні системи. Коль контролював возз’єднання Німеччини і погодився замінити німецьку марку на євро. Досягнення Меркель відносно скромніші. Вже зовсім скоро вибори визначать її наступника, пише The Economist.
За 16 років перебування на посаді канцлера вона пережила низку криз - від економічної до пандемічної. Її здібності у пошуку консенсусу принесли плоди як для Німеччини, так і для Європи. Але уряд Меркель також робив помилки на національному та міжнародному рівнях.
Німеччина зараз процвітаюча і стабільна країна. Проте назрівають неприємності. Оскільки Меркель готується залишити посаду, після виборів буде сформований новий уряд.
Список занедбаних питань довгий. Німеччина виглядає як розкішний автомобіль, на якому, однак, видно ознаки занедбаності. Державний сектор не в змозі розумно інвестувати, відстаючи від своїх сусідів у розбудові інфраструктури, особливо цифрової. Це заважає не тільки новим технологічним компаніям, але й іншим сферам бізнесу.
Найважча внутрішня проблема Німеччини - це неспроможність реформувати пенсійну систему. Німці швидко старіють, і наприкінці цього десятиліття бебі-бумери покладуть ще більший тягар на бюджет, коли вийдуть на пенсію. Щодо зміни клімату, Німеччина також була млявою і все ще викидає більше вуглецю на душу населення, ніж будь-яка інша велика країна ЄС.
У Європі, де вплив Німеччини має важливе значення, найбільше розчарування викликало небажання Меркель користуватись цим впливом. ЄС ще не впорався зі слабкістю своїх «боржників» на півдні. Лише під час пандемії блок створив фінансовий інструмент, який дозволяє ЄС видавати частину готівки як гранти, а не як додаткові позики. Але це була одноразова акція. Що ще гірше, правила «стабільності», які змусять країни повернутися до економії, щоб скоротити свої борги, будуть відроджуватися. Німеччині, завжди наймогутнішому голосу в ЄС, слід було наполегливіше боротися за більш розумний підхід.
У зовнішній політиці ЄС Німеччина могла і повинна була робити більше, щоб швидше пристосуватися до менш стабільного нового світу. Китай стає все більш складним економічним і стратегічним суперником, Росія - непередбачуваною загрозою, а Америка - розсіяним і непевним союзником.
Однак Німеччина відступила. Незважаючи на нещодавнє підвищення витрат, Берлін все ще занадто мало витрачає на оборону. Німеччина звертається до Пекіна в надії на кращі умови торгівлі. Берлін фактично дозволяє президенту Росії Володимиру Путіну шантажувати ЄС, підтримуючи новий газопровід «Північний потік -2». Інші лідери Європи також, в першу чергу президент Франції Еммануель Макрон, повинні були вимагати, щоб Європа зробила більше.
Хто з німецьких кандидатів у канцлери міг би бути кращим за Меркель? Опитування свідчать про те, що Німеччина може створити «різносторонній» новий парламент, у якому немає жодної партії чи навіть двох партій, здатних сформувати уряд. Натомість потенційна ідеологічно непослідовна тристороння коаліція, поєднуючи «екологічних» Зелених та прихильників бізнесу, буде страждати під час прийняття важливих рішень.
Це ще один симптом епохи Меркель. Звиклі до стабільності та обережності, німці, ймовірно, не зацікавлені в серйозних дискусіях щодо майбутнього. Кризова політика стала постійною альтернативою ініціативних змін. Кандидати не мають стимулу висвітлювати проблеми своєї країни. Результатом стала одна з найменш активних передвиборчих кампаній: все виборчі перегони, але не про проблеми.
З можливих результатів два видаються найбільш вірогідними. Перший результат — це коаліція, очолювана партією Меркель, християнськими демократами (ХДС) та їх баварською партією-сестрою ХСС (Християнсько-соціальний союз) на чолі з Арміном Лашетом. Інша - коаліція на чолі з Олафом Шольцем від соціал-демократів (СДП). У будь-якому випадку до коаліції приєднаються «Зелені» та вільні демократи, що підтримують бізнес. Обидва результати матимуть серйозні недоліки.
Можливо, ХДС/ХСС було достатньо шістнадцяти років при владі. Партія вичерпала ідеї та драйв, як показало її рішення обрати відносно пасивного кандидата у канцлери. Лашет провів похмуру передвиборчу кампанію, і за прогнозами, він приведе свою команду до низького результату. Опитування свідчать, що Шольц має більшу підтримку серед виборців.
Шольц був поміркованим міністром фінансів. Німеччина йому довіряє. Він має більше шансів співпрацювати із «Зеленими» щодо зміни клімату. Проблема в тому, що, хоча він належить до крила своєї партії, яке підтримує бізнес, СДП наповнена «лівосторонніми» політиками. Вони можуть спробувати затягнути Шольца далі у своєму напрямку.
Світ повинен очікувати, що переговори про коаліцію в Німеччині триватимуть місяцями, підриваючи європейську політику. І зрештою Берлін ризикує отримати «паралізований» уряд, резюмує видання.
«Після Меркель» європейські політичні партії певний час співіснуватимуть у форматі «політики найменшого спільного знаменника». Балансування ЄС між США і Китаєм ускладниться. А відокремлювати європейську зовнішню політику від торгівлі та інвестицій буде дедалі важче. Аналіз того, як зміниться політика «ЄС «після Меркель», читайте у тексті Наталії Резнікової та Володимира Панченка.