Військові маневри РФ на кордоні з Україною мають переконати Європейський Союз зайняти чітку позицію й діяти жорсткіше спільно зі США, щоб стримати агресивні наміри Кремля, пише німецьке видання Süddeutsche Zeitung.
Журналісти нагадують, що сім років тому напад Росії на Україну теж здавався чимось малоімовірним. Однак найбільша країна на Землі атакувала свого західного сусіда, військові російської армії без розпізнавальних знаків анексували Крим, а згодом розв’язали війну в Донбасі.
«Сім років – це короткий термін. Але цього вистачило, щоб деякі люди забули, чому взагалі були запроваджені санкції проти Росії, а відносини між Заходом і Москвою стали такими поганими. Такі люди шукають винних у Вашингтоні, Брюсселі й Берліні. Стягування російських військ до українського кордону тепер освіжають пам'ять», - цитує матеріал УНІАН.
Перш за все, воно змушує пригадати, що те, що можна уявити, насправді цілком можливе. Невідомо, чи не захоче зараз президент Росії Владімір Путін закінчити те, що розпочав у 2014 році, окупувати ще більше українських територій.
Оскільки з ідеєю повної окупації України Кремлю довелося попрощатися, Путін може спробувати розширити окупацію територій, покращити доступ до Криму й закріпити розділення України, просуваючи ідеологічний проєкт «Новоросія».
«Путін цілком можливо думає, що зараз хороший час. Світ надто зайнятий пандемією коронавірусу. А країни ЄС замкнулися в собі. Це також пояснює, чому зростанню напруги на українсько-російському кордоні приділили так мало уваги», - йдеться у матеріалі.
Однак достеменно про наміри Путіна невідомо, тож відповідальні за ухвалення рішень на заході повинні розглянути кілька варіантів: перекидання військ як «гри м’язами» і спосіб залякування; підготовка до відкритого вторгнення в Україну; випробовування адміністрації президента США Джо Байдена після того, як той назвав російського лідера вбивцею.
А поки Путін ще не вирішив, яким буде його наступний крок, Захід має зайняти чітку позицію. У 2014 році жорстка реакція та запровадження санкцій стали для нього несподіванкою. Цього разу президент Росії повинен точно знати, що його чекає.
Небезпека полягає в тому, що влада Росії може подумати ніби ціну нової атаки вже сплачено, пише видання. Тим більше, що Москва звикла до економічних втрат через попередні санкції. Росія вже відкинула відносини з ЄС, що голова МЗС Сергій Лавров підтвердив принизливою поведінкою з головою європейської дипломатії Жозепом Боррелем під час візиту в Москву.
«Зрештою, з приходом Байдена в Білий дім у Заходу з'явився новий шанс діяти як одне ціле. Настав хороший час для того, щоб показати Росії, що для неї все може стати ще гіршим. Потрібно пригрозити санкціями, які завдадуть більш потужний удар по російському апарату влади й основі економіки, ніж попередні», - пропонується у статті.
Адже стримування може бути не лише військовим інструментом, а й формою політичної комунікації. І заклики Німеччини і Франції до «обох сторін» утриматися від ескалації, навряд чи прозвучать як серйозне попередження для Москви. «Якщо Росія атакує Україну, звісно ж, «Північному потоку-2» настане кінець. Хоча б це повинно бути зрозумілим», - підсумовують автори.
Нагадаємо, 30 березня головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак заявив, що Росія стягує війська до кордону України з боку Брянська та тимчасово окупованого Криму.
Президент Володимир Зеленський вважає це радше «грою м’язами», ніж реальною загрозою, однак українська армія залишається готовою до будь-яких провокацій, наголосив він.
Сполучені Штати Америки й інші партнери України дотримуються іншої точки зору: свою занепокоєність висловив Пентагон, а Європейське командування збройних сил США привело війська в повну бойову готовність найвищого рівня, пишуть Politico і The New York Times.
Низка авторитетних американських видань писали, що відкрито ігноруючи заклику Вашингтона утриматися від агресивного використання військової сили, Кремль «проводить тест» на прихильність Байдена до України. Раніше аналогічний «тест» Росія використовувала і стосовно нової української влади.