На початку кризи люди недооцінюють небезпеку, вважають, що в разі НП хаотично носитимуться, але насправді це малоймовірно, пише у своєму Telegram-каналі кандидат психологічних наук Микола Молчанов. Так було і з пандемією коронавірусної інфекції, яка стрімко охопила світ.
"Ми думаємо, що в екстреній ситуації почнемо швидко, хай і неправильно діяти. Радше навпаки. Почнемо робити вигляд, що все чудово. Нова ситуація вимагає нової моделі поведінки, якої у нас немає. Ба більше, ми не хочемо цієї нової ситуації. Тому мозок починає чіплятися за звичну модель поведінки. Ми робимо те саме, що і завжди, сподіваючись, що навколишній світ теж стане колишнім", - пояснює він.
Згідно з дослідженнями психолога та інструктора з бойового виживання Джона Ліча, у стані стресу завмирають близько 75% людей. Інші діляться на дві частини - панікерів і тих, хто діє з надзвичайною чіткістю.
На практиці найчастіше виживають саме ті, хто готувався до найгіршого і наперед планував свої дії у кризовій ситуації. У важкий момент вони не думають, борючись з навалою емоцій, а просто діють за планом.
При цьому ключовим запитом суспільства в умовах пандемії коронавірусу та карантинних обмежень стає справедливість: "У звичайному житті ми не замислюємося про справедливість, як про щось важливе. Необхідне. А вона входить в перелік значущих потреб нашого мозку, аналогічно прагненню до їжі і захисту", - зазначає автор.
На початку пандемії справедливість сприймалася людьми як "поверніть все як було". Докризові роботу, зарплату, ціни й якість життя. Оскільки "раз так було завжди, то це справедливо".
Але чим довше триває карантин, тим міцніше розуміння того, що справедливості немає, що людина зіткнулася з абсолютно новою ситуацією.
"А наша поведінка обумовлена ситуаційними факторами. І ось люди навкруги починають вести себе по-іншому. Якими ми не звикли їх бачити. І це лякає", - пояснює психолог.
Він наводить такий приклад: покупцеві нахамили в магазині. В абсолютно нейтральній, здавалося б, ситуації. Чому? Та тому що продавчиня не вміє розмовляти з людьми і вся справа в ній самій.
"Зі знайомими людьми схема працює ще надійніше. Якщо на роботі є будь-який неприємний тип - ми жодної хвилини не вагатимемося, що причина сьогоднішнього бурчання - його мерзенний характер. А не той факт, що ми вп'яте зірвали дедлайн", - пише Молчанов.
Це фундаментальна помилка атрибуції. В якості причини вчинків інших людей ми зазвичай бачимо їхні особистісні якості, а це не так. Поведінка людини в першу чергу залежить від навколишніх обставин, а не властивостей характеру.
Психолог нагадує, що кожна людина в різних ситуаціях поводиться по-різному: десь легко жартувати, десь - демонструвати агресію, бути сором'язливим або сміливим.
Загроза життю в період пандемії викликає глибоко приховані під культурним шаром атавістичні реакції. Чим ширше розгортається криза, тим вужче коло людей, яких ми прагнемо захистити. В епоху благоденства легко підтримувати дітей в Африці. В епоху кризи більше уваги до вітальних потреб і "своїх".
"Толерантність це, звичайно, добре. Тільки її немає. Як би не хотілося, Homo Sapiens, як і всі соціальні ссавці, ксенофоби. Люди ділять людство на "своїх" та "чужих"", - зазначає експерт.
Люди схильні підтримувати "свою" групу, навіть якщо вона сформована щойно, критерії попадання до неї абсолютно випадкові, а людина опинилася в ній за чиєюсь вказівкою. Наш клас, наша команда, наш відділ - завжди краще.
Варто нам віднести себе до якоїсь групи, починає працювати феномен групового фаворитизму. Ми вважаємо за краще мати справу зі "своїми" - навіть якщо не подібні до них інтересами, поглядами, особистісним особливостям. А винними в проблемах стають "вони".
"Плюс, це зручно. Тому (президент США Дональд) Трамп так наполегливо називав коронавірус "китайським"", - додає Молчанов.
Український блогер Роман Шрайк зазначає, що свідомо чи ні, але деякі політики та чиновники вже навчилися грати на цьому громадському нерві.
"Справедливість - головне слово найближчого часу. І коли мер Дніпра Борис Філатов звертається до президента, раз за разом питаючи: "Хіба це справедливо?", він порапляє в нерв часу", - наголошує він.
Поки що завдання виживання стоїть перед маленькими компаніями, і саме вони поводяться егоїстично стосовно співробітників. Великий бізнес, навпаки, підвищує репутацію, займаючись благодійними проєктами, спрямованими на користь всьому суспільству.
Тільки от що саме буде далі - залежить не від компаній і їх керівництва. А від ситуації. Якщо криза закінчиться тут і зараз - соціально відповідальний бізнес і влада залишаться в пам'яті в ролі рятівників. А якщо ситуація погіршиться, егоїстична поведінка охопить і великі компанії, прогнозує Микола Молчанов.
Спалах інфекційної хвороби COVID-19 показав усю хиткість сучасної технологічної цивілізації. Чи готове світове співтовариство реагувати на сьогоднішні серйозні виклики в сфері безпеки і нові біозагрози, читайте в статті Олександра Капустіна "Крихкість технологічної цивілізації" для ZN.UA.