Новий президент США Джо Байден шукає нову стратегію відносно Північної Кореї, але час не стоїть на місці, тому діяти варто вже зараз. Адже Північна Корея взяла курс на зіткнення з США. Поки нова адміністрація у Вашингтоні намагається «ставати на ноги», терпіння в Пхеньяні та Сеулі слабшає. Команда Байдена повинна усвідомити, що повторення «вичікувального підходу» колишнього американського президента Барака Обами не дасть результату - як і повторення драматичних схем, якими керував Дональд Трамп. Байдену слід уникати стратегічного терпіння і активно брати участь у дипломатичній роботі, але цього разу з реалістичними цілями, пише The Washington Post.
Перед відходом з посади Обама сказав Трампу, що Північна Корея є найбільш актуальним питанням національної безпеки. Трамп почув його слова, а потім перейшов до запуску дипломатії найвищого рівня між Вашингтоном та Пхеньяном, але ця дипломатія не принесла очікуваних результатів. Потім пандемія коронавірусу заморозила проблему на місці.
Зараз, коли «заморожені відносини» можуть почати танути, представники національної безпеки президенства Обами знову при владі в США. Але вони успадковують проблему Північної Кореї у більш складному стані, ніж було раніше. Програми балістичних ракет та ядерної зброї в Північній Кореї зміцнилися за останні чотири роки. Режим та його арсенал стали ще більшою загрозою.
Нова адміністрація президента США може розтягнути питання політики відносно Північної Кореї аж до літа. Офіційних контактів між адміністрацією Байдена та режиму північнокорейського лідера Кім Чен Ина не було, і спілкування між США та Пекіном щодо цього питання також не спостерігалося. У якийсь момент Америці доведеться залучити до цього Китай, але команда Байдена більше зосереджена на союзниках і партнерах.
Північнокорейські сусіди по обидва боки Тихого океану цікавляться, хто отримає посаду спеціального представника з питань політики КНДР, яка наразі є вакантною. Минулого тижня виконуючий обов'язки глави Азіатського бюро Державного департаменту Сун Кім провів тристоронню зустріч із вищими японськими та південнокорейськими дипломатами. Кім може бути обраний на спеціальну представницьку посаду, яку він раніше обіймав.
"Сама по собі стратегія тиску недостатньо ефективна, і вона не може вирішити проблему. Ми не в змозі ігнорувати Північну Корею, навіть якщо їй не можна довіряти. Щодня її ядерний потенціал прогресує", - сказав старший науковий співробітник Інституту Седжонг Юнсуп Кім.
Найбільший головний біль для США у цій проблемі - Китай. Пекін, швидше за все, не допоможе Америці посилити тиск на Північну Корею, як це було в 2017 році. Зв’язок дипломатії щодо КНДР з американо-китайськими відносинами не спрацював у адміністрації Трампа, і американо-китайські відносини, швидше за все, навряд чи покращаться у найближчому майбутньому.
Дефіцит часу відчуває і Сеул. Лідер Південної Кореї Мун Чже Ін наближається до кінця свого президентського терміну, і північнокорейський мир - це його очікувана спадщина. Політична нагальність для Мун Чже Іна не узгоджується з «вичікувальною позицією» команди Байдена.
"Мун Чже Ін хоче, аби адміністрація Байдена зрозуміла, що стратегічне терпіння вже закінчується", - сказав професор Сеульського університету Йіван Хван.
Команді Байдена не потрібно відмовлятися від усієї «спадщини Трампа» у цьому питанні. Заява 2018 року, яку Трамп і Кім Чен Ин підписали на саміті в Сінгапурі, може бути використана як основа для нових переговорів. Шанси на особисту участь Кім Чен Ина в дипломатичному процесі дійсно існують. На даний момент північнокорейський лідер здається стриманим і навіть публічно визнає важке економічне становище власної країни, вказуючи, що він мотивований покращити життя свого народу.
Команда Байдена не повинна відмовлятися від спроб денуклеаризації Північної Кореї або боротьби з жорстокістю в країні, але також необхідно робити все можливе, щоб північнокорейська загроза для американців та демократичних союзників не зростала. Це означає використання політично чутливої, важкої, ризикованої дипломатії, щоб зменшити небезпеку для всіх - чим швидше, тим краще, резюмує видання.
Президент Джо Байден успадкував від свого попередника затяжну, але досі невирішену північнокорейську проблему.
Шоу-дипломатія, яку Дональд Трамп вибрав у відносинах із лідером КНДР, не наблизила дві країни до денуклеаризації Корейського півострова, проте послугувала Кім Чен Ину хорошим трампліном для виходу на міжнародну арену. І, хоча саміт у Ханої став для нього глибоким розчаруванням, а підігрування Трампу в демонстрації «добрих міжособистісних стосунків» так і не обернулося бодай частковим зняттям санкцій взамін на окремі поступки в реалізації ядерної програми, свої висновки північнокорейський лідер зробив.
Детальніше про те, чи зможе Джо Байден вирішити проблему Північної Кореї, читайте в статті Наталії Бутирської «Гра за правилами».