Дипломати і науковці всього світу зайняті тим, що обмірковують денуклеаризацію - поняття, що з'явилося у словнику світової політики після зустрічі президента США Дональда Трампа і лідера КНДР Кім Чен Ина 12 червня цього року в Сінгапурі. Зовсім недавно, на черговому раунді переговорів у Пхеньяні, державний секретар США Майк Помпео намагався надати цим примарним домовленостями хоч якусь стійкість - але навіть якщо США і КНДР раптом зможуть домовитися про те, що ж таке ця загадкова "денуклеризация", цей процес стане набагато більшим викликом, ніж який-небудь інший до цього, цитує The Economist УНІАН.
Ядерний арсенал КНДР невеликий - він оцінюється у 20-60 боєголовок; у минулому, звичайно, вдавалося демонтувати запаси і побільше. Але тоді денуклеарізація відбувалася у більш м'якому кліматі, і після демонтажу ядерної зброї добре організовані програми пильно стежили за країнами-паріями, які могли захотіти отримати найбільш смертоносний вид зброї з усіх. Проте ні в одному випадку з попередніх й мови не йшло щодо арсеналів або циклів виробництва ядерного палива, які були б такими ж великими або невловимими, як у Північній Кореї.
Світ намагався створити механізми для рішення таких складних ситуацій, зокрема, було розроблено Угоду про нерозповсюдження озброєнь і створено Міжнародне агентство з ядерної енергетики в ролі інспектора. Ці інститути пройдуть жорстку перевірку на надійність, якою б не була домовленість з КНДР.
У широкому розумінні Угода про нерозповсюдження - це документ, підписаний п'ятьма ядерними державами та іншими учасниками. За відмову від ядерних арсеналів цим "іншим учасникам" обіцяли доступ до мирної атомної енергетики, якщо вони зможуть довести з допомогою МАГАТЕ, що вони не намагаються таємно розробити зброю.
Північна Корея в односторонньому порядку вийшла з цієї угоди у 2003 році, після того, як США звинуватили її в спробі використовувати мирний атом у військових цілях. Вона зможе повторно приєднатися до Угоди про нерозповсюдження зброї тільки тоді, коли весь її арсенал буде демонтовано. Тому одним із спірних питань стало те, варто чи якось винагороджувати Пхеньян у ході цього процесу повернення.
Єдина країна, яка побудувала ядерний арсенал, а потім знищила його і повернулася до членства в Угоді про нерозповсюдження – це Південно-Африканська Республіка. Але у неї було всього шість бомб. Та й країна була прозорою, на відміну від КНДР. Також, у ПАР не було ніяких зовнішніх загроз. Після падіння апартеїду, уряд країни прагнув позбутися незаконно побудованої зброї. Процес демонтажу арсеналу почався на початку 1990 року, а вже у вересні 1991 країна була готова запросити МАГАТЕ для проведення ретельних інспекцій, які завершилися через два роки.
Північна Корея вже має сумну історію з МАГАТЕ. Інспектори почали працювати у країні в 1992 році, але через рік їх вигнали, а ще через рік покликали назад. Співпраця з агентством припинилося у 2009 році після провалу багатосторонніх переговорів. Північна Корея тоді знову почала виробництво збагаченого плутонію. Директор МАГАТЕ Юкія Амано каже, що його колеги готові повернутися до Пхеньяну. Але їм знадобиться набагато більший доступ, ніж той, що у них був до того.
Видання нагадує про ту важливу роль, яку агентство зіграло у стримування ядерних амбіцій Ірану. Після підписання домовленостей, Тегеран дозволив інспекторам максимальний доступ. І команда досить непогано співпрацювала з іранською стороною до того, як США вийшли з угоди.
Найбільш амбітними зусиллями у сфері денуклеаризації був демонтаж залишків радянського арсеналу в Україні, Білорусі і Казахстані, після розпаду СРСР. Це була ініціатива ядерних гігантів: США і новоспеченої тоді ще демократичної Росії. Вони погодилися, що всі радянські арсенали повинні бути скорочені і перегруповані у новоствореній РФ. Сотні ракет дальнього радіусу дії і шахт були знищені. Боєголовки були відправлені в Росію. Збройовий уран був вилучений - і в основному проданий до США. У 1996 році зусилля були завершені. 1800 боєголовок були вивезені тільки з України.
Двоє американських сенаторів Сем Нанн і Річард Лугар створили законодавство, яке допомогло нейтралізувати залишкові загрози з боку радянської зброї масового знищення. Серед кращих ідей була ініціатива працевлаштування вчених, які розробляли радянський ядерний арсенал. Віце-президент Майк Пенс провів переговори з Нанном та Лугаром минулого місяця. Американо-російська дружба, яка закріплювала їх досягнення, тепер зникла. Очевидним партнером у нейтралізації та евакуації північнокорейських ядерних бомб і матеріалів міг би стати Китай.
Якщо ж програма демонтажу означатиме знищення можливостей подальшого розвитку ядерного арсеналу, то в КНДР все можна було б зробити за рік чи два. Наприклад, реактори для виробництва плутонію можна паралізувати, комплекси для випробування ракет знищити. Трамп помилково заявляє, що це нібито вже відбувається. А ось демонтаж існуючого арсеналу КНДР і відправлення в країну інспекторів вимагають більше часу. Не виключено, що на це піде десятиліття.
Нагадаємо, що 12 червня в Сінгапурі відбулася історична зустріч президента США Дональда Трампа та лідера Північної Кореї Кім Чен Ина, за підсумками якої сторони підписали спільну декларацію про перезавантаження двосторонніх відносин і денуклеаризацію Корейського півострова. Крім того, США беруть на себе зобов'язання забезпечити безпеку КНДР. Тим не менш, санкції проти Кореї поки залишаються чинними.
Детальніше про саміт США та КНДР читайте в матеріалі Віктора Константинова "Сінгапурський саміт: історична віха чи тимчасовий перепочинок?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".