У серпні офіс директора національної розвідки США публічно заявив про те, що Китай «бажає, щоб президент Трамп, якого Пекін вважає непередбачуваним» програв вибори президента США. Але це лише «половина всієї історії», пише Foreign Policy.
Попри те, що китайські лідери можуть вважати агресивну налаштованість американського президента Трампа щодо Китаю негативним моментом, вони також вважають, що Трамп послабив впливовість США і прискорив занепад Америки. Саме це стало приводом для того, щоб Пекін почав кидати виклик не лише Азії, а й цілому світу.
Китайські лідери постійно переоцінювали американську впливовість. Зазвичай Китай та США зберігали так званий «баланс сили» на міжнародній арені. Але, коли сприйняття Китаєм Америки змінюється, китайська стратегія теж зазнає змін.
Після розпаду СРСР Китай почав сприймати США як «ідеологічно загрозливого противника», а не союзника. Тоді стратегія Китаю передбачала «тихе притуплення американського регіонального впливу». Пекін намагався послабити американську військову могутність.
Другий стратегічний зсув відбувся через 20 років, коли світова фінансова криза 2008 року переконала Пекін, що Сполучені Штати слабшають. Тогочасний китайський лідер Ху Цзіньтао переглянув відносини США та Китаю і наголосив на перебудові регіонального порядку. Відтоді Пекін почав використовувати власні важелі впливу та брати активну участь в роботі міжнародних інституцій.
Зараз світ спостерігає за черговим стратегічним зсувом у відносинах Пекіна та Вашингтона. Процес розпочався чотири роки тому, коли Велика Британія проголосувала за вихід з Європейського Союзу, а Дональд Трамп був обраний президентом США. Пекін був вражений тим, що найпотужніші демократії світу «перебудовують» міжнародний порядок.
Незабаром після цього звичні евфемізми комуністичної партії Китаю щодо влади США почали вказувати на переконання, що ера Трампа не просто сприяла відносному занепаду Америки, а пришвидшувала його.
"Міжнародний баланс сил" почав «розхитуватися». Лідер Китаю Сі Цзіньпін вважає, що зараз Китай перебуває в найкращому періоді для свого розвитку, а світ на межі великих змін, і ці дві тенденції одночасно переплітаються і взаємодіють.
Ймовірно, «найбільшою зміною століть» є втрата «балансу сил» між Китаєм та США.
Трамп фактично відкрив найкращий період стратегічних можливостей для Китаю з кінця холодної війни. Зміна ставлення Китаю до США передувала пандемії COVID-19. Під час першого року перебування Трампа на посаді президента США Сі Цзіньпінь виголосив низку промов, в яких говорилося про те, що настав час "Китаю залишити позаду еру приховування можливостей і почати рухатися до центральної світової сцени".
Цзіньпін прагне поширити вплив Китаю за межі Азії та змінити основи глобального порядку. Цзіньпін неодноразово заохочував Пекін "взяти на себе участь у реформуванні глобальної системи управління" та пропонувати "китайські рішення" для різних міжнародних викликів. В рамках цього глобального повороту Пекін також почав безпосередньо кидати виклик фінансовій могутності США та конкурувати з Америкою в галузі технологій.
«Американський спротив» може затримати, але не перешкодити виходу Китаю на перше місце. Американська реакція на пандемію коронавірусу 2020 року, в результаті якої загинуло понад 200 тисяч американців, посилила попередні китайські погляди на слабшання та занепад США. Як стверджував керівник аналітичного центру Міністерства державної безпеки Китаю Юань Пен, погана реакція Америки на COVID-19 "є ударом для Сполучених Штатів, а міжнародний вплив США зазнав серйозного спаду".
Отримана впевненість, швидше за все, спонукала Пекін бути більш наполегливим на міжнародній арені.
Ця надмірна впевненість може бути необґрунтованою, особливо на фоні того, що Китай зіштовхнувся з ускладненням демографічної ситуації та дипломатичними невдачами.
Однак, впевненість Пекіна, виправдана чи ні, формує китайську стратегію та спонукає Китай до небезпечних ризиків. Саме тому зараз не можна недооцінювати Китай. Найбільш важливим фактором, що формує стратегію Китаю, завжди була оцінка американської могутності. І з цієї причини зростає важливість як зовнішньої, так і внутрішньої політики Вашингтона, яка повинна довести Пекіну, що США не зазнають непоправного занепаду, резюмує видання.