Чи приречені європейці постійно жити під впливом «сторонніх сил»? У Брюсселі часто стверджують, що колективна влада ЄС – це єдиний спосіб врятувати континент від кризи. Хоча жодна європейська країна не може протистояти Америці чи Китаю, ЄС у сукупності входить до числа найбільших економік світу. Але ідея про те, що економічну вагу ЄС можна легко перетворити на геополітичну силу, не завжди відповідає реальності. Криза у відносинах Росії та України показала слабкість ЄС, пише Financial Times.
Тим часом Китай запровадив «неофіційні економічні санкції» проти Литви, а Брюссель намагається знайти відповідь на такі дії Пекіна.
Якщо протягом найближчих тижнів чи місяців справи підуть для ЄС погано, розмови про «геополітично самостійну» Європу будуть виглядати все більш невпевненими. Але також можливо, що нинішні кризові ситуації призведуть до підвищення спроможності ЄС захищати власні інтереси на світовій арені.
Криза на кордоні України – це питання війни та миру на європейському континенті, тому деякі чиновники ЄС відчувають «приниження» через те, що не брали безпосередньої участі в переговорах Заходу та РФ. Але не дивно, що Брюссель опинився в стороні. ЄС не є військовою державою і, можливо, ніколи не буде. А Україна не є членом блоку.
Литва, навпаки, є однією з 27 країн ЄС. Вона бере участь у торговельній суперечці, і саме торгівля є однією з небагатьох сфер, де блоку вже має глобальний вплив. Отже, європейці мають як можливість, так і обов’язок об’єднатися.
Китай вирішив «покарати» уряд Литви через налагодження відносин країни з Тайванем, який Пекін вважає своєю провінцією. Литва вийшла з формату співпраці Європи з Китаєм «17+1».
У відповідь Пекін застосував методи, які міністр закордонних справ Литви Габріеліус Ландсбергіс порівняв з «іспанською інквізицією».
Китай не просто блокує всю торгівлю з Литвою. Пекін також блокує всі товари, що містять компоненти, виготовлені в Литві. Це викликає низку проблем для іноземних інвесторів у країні.
Пекін обрав розумну тактику. Німецькі інвестори в Литві закликають уряд країни відступити, а опитування свідчать про те, що громадська думка обернулася проти підтримки Тайваню.
Але політика Китаю також містить ризики, які Пекін, можливо, не повністю врахував. Націлюючись на ланцюг поставок ЄС, Китай наносить удар по цілісності єдиного європейського ринку, який є центральним для економіки та стратегічних прагнень блоку.
«Китай перетворив це на випробування для всього ЄС», - каже аналітик Янка Ертель з Європейської ради з міжнародних відносин.
Це не лише теоретичне питання. Деякі європейці побоюються, що наступною країною в центрі уваги Китаю буде Чехія, уряд якої також прихильно ставиться до Тайваню. Чеські фабрики відіграють центральну роль у ланцюгу поставок ЄС, тому «атака» на компоненти чеського виробництва може створити хаос на єдиному ринку блоку.
Деякі європейські політики роздратовані, що Литва діяла без консультацій з рештою країн блоку. Але Литва не порушила політики ЄС щодо Китаю. А підтримка демократії та захист незалежних націй мають бути основними європейськими цінностями.
Офіційні особи ЄС пообіцяли підтримку та солідарність з Литвою. У Світовій організації торгівлі, ймовірно, буде порушено справу проти Китаю, але на це можуть знадобитися роки. Тож французи, які зараз головують у ЄС, розглядають прискорення прийняття законодавства про боротьбу з примусом. Це дозволило б ЄС застосовувати потужніші заходи проти примусової торговельної політики з боку Китаю чи будь-якої іншої країни за допомогою низки кроків, які можуть включати блокування інвестицій та тарифи.
На відміну від чисто зовнішньополітичних питань, які потребують одностайності ЄС, рішення щодо торгівлі можуть прийматися більшістю голосів. Це означало б, що друзі Китаю в ЄС — зокрема Угорщина та Греція, не зможуть перешкодити прийняттю законодавства про боротьбу з примусом.
Представник Європейського парламенту Рейнхард Бютікофер, який особисто потрапив під санкції Китаю, вважає, що криза в Литві може призвести до стрибка у спроможності Європи проектувати владу.
«Взаємозв’язок між торгівлею та зовнішньою політикою раптом дозволяє нам використовувати торговельну політику для більш ефективного вирішення геополітичних проблем», - зазначив він.
Але законодавчі процеси ЄС є складними, тому малоймовірно, що інструменти боротьби з примусом можуть бути узгоджені до літа. На той час Литві, можливо, доведеться відступити у конфлікті з Китаєм.
У власних інтересах ЄС зупинити це. Якщо Китай продовжить тиснути на Литву, а ЄС безсило спостерігатиме збоку, цей урок врахують не лише в Пекіні, а й у Москві та Вашингтоні, резюмує видання.
Економічне і політичне зближення країн Центрально-Східної Європи з Пекіном породило у Брюсселі й Вашингтоні переконання, що воно є «троянським конем» Китаю в ЄС, завдяки якому він може розділити і ослабити європейську солідарність. Та історія цих відносин демонструє, що, незважаючи на тиск «бойового слона», Центральна і Східна Європа економічно й політично виявилися набагато менш пов’язаними з КНР, ніж Західна Європа.
Про нюанси відносин Європейського Союзу і Китаю читайте у статті Наталії Бутирської «Під тиском «бойового слона»: що Євросоюзу робити з Китаєм».