Після багатьох місяців хаосу, спричиненого пандемією коронавірусу, людство сподівається отримати довгоочікувану вакцину. Оскільки зараз розробляється близько 150 вакцин - майже 40 з них перебувають фактично на заключних стадіях клінічних випробувань, то вакцина проти COVID-19 може з’явитися вже до кінця цього року, хоча більшість аналітиків вважають, що світ отримає вакцину в 2021 році, пише Bloomberg.
Але розробка вакцини - це одна справа, а її правильне розповсюдження – зовсім інше питання. Принаймні, на початку, доз не вистачить на всіх, а це піднімає «делікатне питання» - хто ж повинен першим отримати вакцину. Навіть якщо поставити за мету врятувати якомога більше життів - очевидної відповіді може не бути.
При цьому, вакцинація найбільш вразливих груп населення, ймовірно, було б найбільш оптимальним рішенням, оскільки майже всі летальні випадки трапляються у віковій групі 65 років і вище.
Проте пандемія може «функціонувати» всупереч усім правилам та очікуванням, тому врахування тонких деталей щодо того, як вірус або вакцина впливає на різних людей, має величезну вагу.
Таким чином, перш ніж отримати вакцину, потрібно провести багато досліджень, щоб дізнатися, як її найкраще використовувати.
Експерти вже розробили низку керівних принципів щодо розповсюдження перших доз вакцин. ВООЗ запропонувала зосередити увагу на захисті людей похилого віку та найбільш вразливих груп населення, а також медичних працівників.
У своєму звіті Національна академія наук, техніки та медицини США запропонувала основу для справедливого розподілу будь-якої вакцини, керуючись тими ж принципами, що й ВООЗ, додавши до списку групи людей, які працюють у таких важливих галузях, як харчова промисловість та громадський транспорт.
Ці рекомендації зосереджені на використанні вакцини для захисту людей особливо вразливих до вірусу, на відміну від використання вакцинації для уповільнення передачі хвороби.
Хоча, використання вакцинації для сповільнення поширення коронавірусу також може стати дієвою стратегією, оскільки чим менше поширюється вірус, тим менше захисту потребують вразливі групи населення. Деякі епідеміологічні дослідження показують, що вакцинація найбільш вразливих груп може бути не найкращим способом для контролю пандемії.
Дослідження, опубліковане в 2009 році, розглядало стратегії вакцинації проти грипу і дійшло висновку, що оптимальна політика - враховуючи різні деталі, включаючи смертність та економічні витрати – залежить від багатьох речей. Якщо вакцина була частково ефективною і лише у близько 50% вакцинованих вироблявся імунітет, найкращою стратегією було зосередження уваги на найбільш вразливих групах населення. За низької ефективності вакцини навіть вакцинація більшості населення не перешкоджатиме подальшому розповсюдженню вірусів, і тому вразливі групи потребували безпосереднього захисту.
На противагу цьому, якщо вакцина була достатньо ефективною, і в більшості вакцинованих людей вироблявся імунітет, тоді найкращою стратегією було б спрямування вакцинації не на найбільш вразливі групи населення, а на тих, хто сприяє розповсюдженню вірусу: молодих людей, включаючи дітей, які схильні до «більшої соціальної активності».
Висока ефективність вакцини дозволяє значно зменшити розповсюдження вірусів.
В рамках дослідження також враховувалося й те, скільки доз вакцини було доступно. За наявності невеликої кількості доз найкраще робити щеплення найбільш вразливим. Якби було достатньо доз для вакцинації значної частини населення, то вакцинація «активних розповсюджувачів хвороби» була б кращою ідеєю, оскільки досягнутий рівень імунітету міг би частково зупинити поширення вірусу, хоча, при цьому варто враховувати те, наскільки легко вірус може передаватися.
Це дослідження стосувалось грипу, а не нового коронавірусу, тому його висновки можна сприймати лише як рекомендації.
Однак, це дослідження здійснило порівняння, використовуючи дані епідемій грипу 1918 та 1957 років, остання з яких була схожою на пандемію коронавірусу, а летальні випадки найчастіше спостерігалися серед людей похилого віку.
Таким чином, вчені дійшли висновку, що найкращою стратегією була вакцинація найбільш вразливих груп населення, але навіть попри це, увага акцентується і на вакцинації «найбільш активних розповсюджувачів» вірусу, тобто дітей та молоді, щоб зупинити темпи поширення хвороби.
Поки ще ніхто не публікував подібного дослідження щодо нового коронавірусу. Однак, деякі інші дослідження також припускають, що припинення передачі вірусу, ймовірно, має бути частиною стратегії розподілу вакцин.
Наприклад, нещодавно вчені в Німеччині, використовуючи статистичну модель, стверджували, що вакцинація людей в «найбільш гарячих точках», наприклад, у великих містах - може бути надзвичайно дієвою, адже там вірус може швидко поширюватися.
При врахуванні результатів тестування та застосуванні вакцинації в місцях, де вірус швидко поширюється, за припущенням німецьких вчених, загальна кількість смертей під час епідемії може бути зменшена приблизно вдвічі. Звичайно, це лише математична модель. Але такий висновок перегукується з попереднім дослідженням щодо грипу: припинення передачі хвороби має велике значення.
Захист - це лише одна частина вакцинації. Багато що буде залежати від природи нових вакцин. Але здається ймовірним, що найкращі способи зупинити вірус потребуватимуть не просто вакцинації найбільш вразливих груп населення. Людству знадобляться складніші методи, щоб зупинити пандемію, резюмує Bloomberg.