Метью Хеджес, британський докторант, каже, що провів майже сім місяців переважно в одиночній камері у в'язниці в Об'єднаних Арабських Еміратах (ОАЕ). Він розповідає, як його накачували препаратами, допитували, зав'язували очі та змушували стояти весь день у наручниках. За його словами, він помилково зізнався в тому, що був шпигуном, щоб покласти край агонії. Зрештою, він був помилований і звільнений. На його жах, людина, яку він звинувачує у співучасті у своїх тортурах, Ахмед Насер аль-Раїсі, на той час був генеральним інспектором міністерства внутрішніх справ ОАЕ, який відповідав за в'язниці, не був ні звільнений, ні знижений на посаді. ОАЕ заперечує ці звинувачення, і 25 листопада аль-Раїсі було обрано новим президентом Інтерполу, пише The Economist.
Інтерпол був створений для того, щоб допомагати поліцейським силам із різних країн спільно ловити шахраїв. Проте, ця організація має невдалу звичку наймати шахраїв замість добропорядних правоохоронців. Джекі Селебі, її президент з 2004 по 2008 рік, пізніше був засуджений до 15 років ув'язнення за корупцію у своїй рідній Південній Африці. Мен Хунвей, який очолював організацію з 2016 по 2018 рік, був відкликаний назад до Китаю, зник, потім з'явився на лаві підсудних та отримав 13 з половиною років за хабарництво. (Його дружина каже, що його підставили.)
Цинік може спитати: на чиєму боці Інтерпол?
Агентство не заарештовує людей, а насправді є вузлом зв'язку. Його головний інструмент - «червоне повідомлення», яке схоже на міжнародний ордер на арешт. Держави-члени повідомляють Інтерполу імена злочинців та просять червоне повідомлення. Раніше це було рідко. У 2001 році було випущено менше ніж 1500 повідомлень. Ця цифра зросла більш ніж у сім разів. Зараз понад 66 000 активних червоних повідомлень. Більшість із них призначені для справжніх злочинців, але автократичні режими виявили, що їх також можна використовувати для переслідування вигнаних дисидентів.
Росія, відповідальна за 43% із 7 500 оприлюднених червоних повідомлень, є серійним порушником. Петра Силаєва, активіста зелених, який отримав притулок у Фінляндії, обвинуватили в «хуліганстві», заарештували в Іспанії і він був змушений боротися, щоб уникнути екстрадиції до Росії. Інший порушник – Китай. У липні уйгур, що проживає в Туреччині, був затриманий в Марокко на підставі червоного повідомлення Інтерполу. Демократії рідко здають дисидентів автократичним режимам, але інші автократи не відчувають таких докорів совісті. А червоні сповіщення можуть зашкодити навіть без екстрадиції. Вони можуть зіпсувати кар'єру та утруднити посадку в літак чи відкриття банківського рахунку. Багато людей помилково вважають, що червоне повідомлення є результатом ретельного розслідування міжнародної організації, а не, скажімо, таємної поліції деспоту.
Співробітники Інтерполу щосили намагаються відсіяти найоптимальніші запити. Повідомляється, що турецькі офіційні особи спробували завантажити імена 60 000 гюленістів до бази даних Інтерполу, але отримали відмову. (Члени цього руху ісламізму особливо переслідуються в Туреччині після того, як деякі з них підтримали протести у 2016 році.) У травні американські сенатори представили законопроект, який вимагатиме додаткових перевірок, перш ніж американська поліція вживе заходів щодо сповіщень Інтерполу.
Але треба більше. Спершу слід обрати президента Інтерполу відкритим голосуванням. Сьогоднішні таємні бюлетені для голосування всіх 195 країн-членів ускладнюють виявлення тиску. Все це залишає автократичним режимам великий вплив. Отже, потрібні й внутрішні реформи.
Запити на червоні повідомлення від порушників повинні бути суворо перевірені. На цей момент їх небагато, і вони непрозорі. Постійні порушники мають бути виключені. У 2012 році Інтерпол заблокував доступ Сирії до своїх баз даних, але в жовтні організація незрозумілим чином дозволила повернутися просоченому кров'ю режиму Асада до співпраці. Зробити Інтерпол прозорішим і суворішим коштуватиме грошей. Його річний бюджет становить лише 145 мільйонів євро (164 мільйони доларів) – менше, ніж у поліцейського управління Нового Орлеана. Багаті демократії мають надати більше коштів на реформування.
Інтерпол належить до механізму міжнародного управління, галузі конкуренції між демократіями та автократами. Передбачається, що це зміцнить верховенство закону, допомагаючи зловити справжніх злочинців, які подорожують світом. Організація повинна робити більше, щоб чинити опір захопленню диктаторами та автократами, які хотіли б перетворити її на філію своєї власної таємної поліції.
Раніше повідомлялося про те, що тимчасова слідча комісія ВРУ, яка розглядає справу "вагнерівців", планує передати дані про найманців до Інтерполу.