Проте нафтове ембарго щодо РФ, якщо рішення про його запровадження і буде прийнято, почне діяти не відразу, а після шестимісячного перехідного періоду. І навіть у такому компромісному варіанті серед країн-членів ЄС має противників, повідомляє DW
Німеччина, яка закуповувала та продовжує закуповувати в Росії значну частину енергоносіїв, спочатку була проти, але тепер підтримує ініціативу голови ЄК Урсули фон дер Ляйєн щодо запровадження нафтового ембарго. Німецький уряд дійшов висновку, що зможе обійтися без російської нафти, як і без вугілля з Росії, ембарго на яке було включено до попереднього, п'ятого, пакету санкцій ЄС і почне діяти в серпні.
Німеччина залежить (або була залежною) від нафти з Росії сильніше, ніж багато її західноєвропейських партнерів по ЄС, але слабше, ніж Угорщина, Словаччина та Чехія, які не мають виходу до моря і відповідно альтернативи трубопровідної нафти.
Проте Єврокомісія розраховує подолати опір цих країн нафтовому ембарго ( насамперед Угорщини ) за рахунок надання більш тривалого перехідного періоду та гарантій допомоги з боку інших держав ЄС. У крайньому випадку у Брюсселі не виключають і відходу від принципу консенсусу для ухвалення рішення про заборону імпорту нафти з РФ.
Наразі європейські покупці платять за російську нафту приблизно по 500 млн. євро. В день! У довгостроковій перспективі доходи від експорту нафти для Росії втричі-вчетверо важливіші, ніж від продажу газу, вважає, наприклад, керівник аналітичної служби Raiffeisen Bank International Гунтер Дойбер. А за оцінкою концерну Wintershall Dea, який має давній досвід роботи в РФ, приблизно третина російського бюджету забезпечує експорт нафти, а експорт газу – лише 7%.
Росія - третій у світі виробник нафти та другий її експортер. Частка російської нафти у її світовому споживанні становить 5%, частка нафтопродуктів із РФ, тобто бензину, авіаційного гасу та дизельного палива - 10%.
За допомогою нафтового ембарго ЄС має намір позбавити російський бюджет значної частини надходжень, спустошити "військову касу" Путіна і цим спонукати Кремль припинити військові дії в Україні та розпочати мирні переговори.
Російський експерт з енергетичних питань, партнер консалтингової компанії RusEnergy Михайло Крутіхін вважає, що нафтове ембарго ЄС матиме для Росії дуже плачевні наслідки: "У 2021 році РФ видобула приблизно 524 млн. тонн нафти. З них 108 млн. тонн пішло в Західну Європу. Якщо цих 108 млн. тонн не буде, це зникнення, як мінімум, 20% доходів від російської нафти... Тому це дуже і дуже серйозно, якщо не катастрофічно".
Німецькі та європейські експерти щодо цього не такі категоричні. "Надії на швидку зміну політики Росії у війні проти України у зв'язку з радикальними західними санкціями, швидше за все, не виправдаються", - вважає, зокрема, експерт з торгівлі німецького Інституту світової економіки (IfW) у Кілі Рольф Лангхамер (Rolf Langhammer). За його словами, стан держбюджету РФ, а також структурні особливості російської економіки створюють умови для тривалого існування, заснованої на самодостатності військової економіки.
Гунтрам Вольф (Guntram Wolff), директор брюссельського аналітичного центру Bruegel, звертає увагу на те, що сама дискусія про нафтове ембарго та намічений піврічний перехідний період призвели до того, що деякі імпортери намагаються закупити нафту, бензин та солярку про запас, що додатково крутить світові. ціни. А в результаті, нарікає Роберт Хабек, "Путін… продав останніми тижнями менше нафти, але отримав вищий виторг".
Берлінська газета TAZ цитує німецького економіста Йорга Шіндлера (Jörg Schindler): "Світовий ринок нафти - це система сполучених судин, тому Путін може бути впевнений у тому, що зможе продавати нафту іншим країнам. Адже далеко не всі країни беруть участь у санкціях, подумайте хоча б про Індію, Китай чи Туреччину".
Знайти заміну європейським покупцям не так просто, заочно заперечує Михайло Крутіхін. Він нагадує, що "транспортних можливостей для відправки нафти у бік Китаю і взагалі на схід, а тим більше на південь, зараз жодних немає, всі вони вже вичерпані". Неспроможними вважає надії на Китай і президент Асоціації незалежних центрів економічного аналізу Олег Буклемішев, "бо у Росії просто немає необхідної інфраструктури у вигляді нафтопроводів, логістики, залізниці, налагоджених складських резервуарів".
Індія – теж не варіант. "Це гігантські додаткові транспортні витрати - з Балтики або з Чорного моря потрібно гнати танкери через Суецький канал, а це додаткові витрати, і конкурувати там із Перською затокою, з Саудівською Аравією, Об'єднаними Арабськими Еміратами за ціною дуже і дуже складно", - каже Крутіхін..
Тим більше, що Індія наполягає на великих знижках і, за деякими даними, не готова платити за неї більше, ніж 70 доларів за барель, тобто на третину нижче за світові. "Тож це не заміна європейського ринку", - констатує Крутіхін.