В межах ЄС немає однозначного ставлення до Росії. Верховний представник Європейського Союзу з закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель повідомив, що розчарований результатами недавнього візиту до Москви. Прибалтійські країни та Польща «попереджали» главу зовнішньої політики ЄС, що відвідування Москви після ув'язнення опозиціонера Олексія Навального буде невдалим. Вони мали рацію, адже Росія фактично принизила Європу, пише The Economist.
На прес-конференції міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров охарактеризував ЄС як "ненадійного партнера", тоді як Боррелль стояв поруч. Боррелль навіть не наполягав на відвідуванні Навального у в'язниці. Крім того, поки європейський дипломат все ще перебував у Москві, з’явилися новини про те, що російський уряд вислав дипломатів з Німеччини, Польщі та Швеції за участь в акціях протестів.
Відносини з Росією є найактуальнішою зовнішньополітичною проблемою, з якою зіштовхнувся ЄС. Однак, саме щодо цієї проблеми у ЄС немає узгодженості. Попри те, що члени ЄС не завжди можуть домовитись, як краще поводитися з Китаєм або як будувати відносини з Америкою, щодо питання Росії вони безнадійно розділені.
Росія може бути потенційним або навіть необхідним союзником, діловою можливістю чи екзистенціальною загрозою, залежно від того, перебуваєте ви в Парижі, Берліні чи Варшаві. Поняття зовнішньої політики ЄС завжди були суперечливими, особливо щодо Москви.
Зовнішня політика часто базується на прагматизмі. Франція пристосовує свою стратегію до культури та географії: Росія занадто велика, щоб її можна було контролювати, і занадто близька територіально, щоб її ігнорувати. Коли справа стосується Росії, президент Франції Еммануель Макрон підтримує тактику комунікації і сумнівається, що жорсткі дії можуть принести багато користі. Хоча подібні зауваження можуть бути розумними з точки зору політичної дипломатії, але те, що Франція втратила свою рішучість перед Росією зовсім не втішає.
У Німеччині економіка вирішує питання геополітики. "Північний потік-2" - трубопровід, що йде від Росії до Німеччини, підриває ширшу стратегію ЄС, який намагатися менше покладатися на Росію в енергетиці, але навіть попри це, проект зберігає підтримку уряду Німеччини.
Канцлер Німеччини Ангела Меркель здивувала своїх критиків, розглядаючи варіант запровадження санкцій проти Росії, але незабаром вона збирається залишити посаду. Новий лідер Християнсько-демократичного союзу Армін Лашет, ймовірно, буде більш «миролюбно» налаштований. Навіть прямі напади Москви, такі як російська хакерська атака у 2015 році на комп’ютери Бундестагу, не змогли кардинально змінити ставлення Німеччини до Росії. Іспанія та Італія - інші великі країни ЄС, так само досить м’яко ставляться до Росії.
Такий підхід Європи до Кремля поділяє припущення, що ЄС не може впливати на Росію та є фактично безсильним. Але ЄС недооцінює свою могутність. Це блок з 450 мільйонами людей, з ВНП, який у дев'ять разів більший, ніж у російського сусіда. Економіка Росії трохи більша за економіку Іспанії та менша за економіку Італії. У сукупності країни ЄС витрачають на оборону майже втричі більше, ніж Росія. Самі лише Франція та Німеччина разом витрачають приблизно на дві третини більше.
Однак, маючи справу з Росією, ЄС чомусь проявляє слабкість. Європейські уряди мають інструменти для протидії агресії Росії, чи то санкції проти наближених осіб до російського президента Володимира Путіна, чи скасування „Північного потоку-2”. Те, чого насправді не вистачає ЄС, то це політичної сили волі для використання наявних потужних інструментів.
Злощасна поїздка Боррелля до Москви закінчується періодом, коли російську агресію стало неможливо ігнорувати. Донедавна можна було стверджувати, що Москва була відкрита для конструктивних відносин з Європою. Зараз це не так. Санкції вимагають одностайної підтримки всіх європейських урядів, що складно, навіть з новим законодавством ЄС, яке полегшує покарання порушників прав людини. Але Європа дійсно може стати більш жорсткою у відносинах з Кремлем завдяки нещодавнім діям Росії. Москва, як правило, сама є власним найлютішим ворогом.
Зростання агресії режиму нівелює усі «наївні» очікування ЄС щодо Кремля. Мирне бачення кращих відносин з Росією, спільної роботи над такими питаннями, як клімат, є привабливим. Можливо, в паралельній реальності Росія могла б бути миролюбним членом G8, але, на жаль, в сучасному світі все навпаки.
Європейські держави зіштовхнулися з режимом, який намагається розчавити своїх опонентів, розпалює війни та втручається у справи сусідів. Росія фактично свідомо вибирає конфронтацію, а не партнерство, і Європа повинна це визнати.
Справжня Росія набагато ближча до того, як її описують східні країни ЄС, ніж до наївного образу, який надають Москві деякі західні держави. Ніхто не може змусити Макрона відкинути надію, що Росія врешті стане політичним партнером ЄС. Так само ніхто не може змусити німецьких політиків потерпіти короткочасний економічний удар заради геополітичної вигоди. Але, швидше за все, наївні очікування щодо Росії не справдяться, резюмує видання.
Під час візиту Жозепа Борреля в Москву МЗС РФ оголосило трьох європейських дипломатів персонами нон грата через присутність на акціях на підтримку опозиціонера Олексія Навального.
Детальніше про те, що пов'язує протести Навального, нове прискорення, промову Путіна в Давосі і абхазький сценарій для ОРДЛО, читайте в статті Сергія Немирича "Вітер змін".