Криза у відносинах Росії та України має наслідки для безпеки всієї Європи. Але ЄС наразі не є безпосереднім учасником дипломатичних переговорів між Заходом та РФ. Тиждень дипломатії розпочався з прямих дискусій між США та Кремлем. Він продовжиться переговорами між Москвою та НАТО, а потім діалогом з Організацією з безпеки і співробітництва в Європі, пише Financial Times.
У міру загострення кризи лідери ЄС стали дедалі активніше висловлювати своє невдоволення у зв’язку з виключенням із дипломатичних переговорів. У листі до міністрів закордонних справ головний дипломат ЄС Жозеп Боррель навіть припустив, що «головною метою має бути забезпечення участі ЄС у процесі переговорів».
Однак це досить «егоцентричний підхід». Головною метою дипломатичних переговорів має бути стримування російської агресії та уникнення конфлікту.
Європейські лідери — як у Брюсселі, так і в національних столицях, мають більше працювати, щоб вирішити проблеми, які залишили ЄС осторонь переговорів.
В ідеальному світі блок справді був би сильним і впливовим голосом у переговорах з Росією. Проблема в тому, що ЄС наразі не має військового впливу та дипломатичної єдності, які можуть реально вплинути на Кремль.
Росіяни, українці і навіть східні члени ЄС розуміють, що військова сила США фактично залишається найбільшим потенційним стримувальним фактором російської агресії. Оборонний бюджет США більш ніж утричі перевищує видатки на колективну оборону 27 членів ЄС.
У минулому блок міг звинувачувати опір з боку Вашингтона чи Лондона у нездатності розвивати ширшу роль Європи в обороні та безпеці. Але Велика Британія покинула ЄС, і адміністрація президента США Джо Байдена, ймовірно, прийняла б колективні зусилля блоку у сфері оборони. Можливо, проблема криється в самому ЄС.
Блок політично розділений. Польща, Естонія, Латвія та Литва, цілком очікувано, насторожено ставляться до Москви і вимагають рішучого підходу.
Але в Німеччині, зокрема в бізнесі, завжди лунали голоси, які закликали до зближення з Росією. Президент Франції Еммануель Макрон також використовував односторонні зусилля для відновлення відносин із РФ, хоча це не принесло прориву.
ЄС все-таки вдалося домовитися про жорсткі санкції через анексію Криму Росією у 2014 році. Єдиний ринок блоку є важливим стратегічним, а також економічним активом. Але в нинішній кризі адміністрація Байдена має більше можливостей погрожувати Кремлю «руйнівними» економічними наслідками. Європа менш активно говорила про розширення санкцій проти Кремля.
Формувати консенсус у ЄС завжди важко. Це може бути ще важче у разі тиску Росії на Україну, враховуючи залежність багатьох країн блоку, зокрема Німеччини, від російського газу.
ЄС також довго намагався сформувати спільний підхід до проблеми енергетичної безпеки.
Нинішня слабкість блоку щодо кризи на кордоні України та РФ справді викликає тривогу. Це небезпечний момент для Європи.
Сильний і згуртований голос ЄС допоміг би Заходу стримувати Росію. Єдність та рішучість, які потрібні Європі, не повинні прийти ціною ще більш серйозного загострення кризи, резюмує видання.
Росія представила Заходу справжній ультиматум — проєкти двох договорів, один із США, один із НАТО — про «гарантії безпеки». У Москві намалювали свою «формулу нового світу» і вважають, що решта світу має її прийняти. Захід міг висунути свої ультиматуми Росії і 2008-го, і 2014-го, але не зробив цього. Втрачена на великій шахівниці ініціатива дорого обходиться учасникам гри всього через кілька ходів. Чи піде Захід на поступки Росії? Детальніше читайте у статті Сергія Корсунського «Ультиматум Путіна та переговори Росія—США: чи здадуть Україну».