Російський президент Владімір Путін та китайський лідер Сі Цзіньпін використовують історію для того, щоб маніпулювати людьми в своїх країнах та отримати більший вплив у світі. Друга світова війна закінчилася 75 років тому, але події цієї війни часто використовуються «в політичних цілях» навіть у 2020 році. При цьому, ніхто так «не вдосконалив мистецтво відслідковувати історію конфлікту для сучасних цілей», як Росія та Китай, пише Bloomberg.
Наголошення на своєму внеску для перемоги у війні часто недооцінюється демократичними країнами Заходу, тоді як Росія та Китай використовують це для того, щоб «об’єднати своїх громадян». Подібна «тактика» все частіше підсилює великі владні амбіції. Не випадково Путін цього року провів багато часу в архівах, переосмислюючи причини конфлікту. А китайський блокбастер 2020 року став епічним описом героїзму битви під Шанхаєм.
Цілком очікувано, що політичні лідери повертаються до воєнних метафор під час глобальної кризи. Війна викликає рішучість і хоробрість. Навіть британські політики вже давно використовують та зловживають посиланнями на такі події, як бомбардування Британії нацистами, для прикладу.
Однак у Москві та Пекіні все йде набагато далі, це не просто згадки про воєнний дух на фоні коронавірусної кризи. У Китаї й досі використовують згадки про вторгнення Японії в Маньчжурію, як причину ворожнечі між країнами, зміцнюючи за допомогою цього патріотизм. У Росії конституційні зміни, які дозволяють Путіну бути фактично «вічним лідером Росії», також включають натяки «на захист історичної правди та обов'язок не применшувати значення героїзму народу в захисті Вітчизни».
Обидві країни вважають, що їх роль у перемозі не визнана повністю. Постійно зловживаючи згадками про війну, Путін та Цзіньпін намагаються консолідувати у своїх руках більше влади.
Лише за останній рік Путін піднімав тему війни в таких різноманітних випадках, як його новорічне звернення та привітання зі святом першого вересня, для прикладу. Коли його надії на те, що багато світових лідерів відвідають ювілейний військовий парад 2020 року не справдилися, він вирішив написати цілу статтю, присвячену темі війни.
У Китаї протягом десятиліть Друга світова війна розглядалася як лише частина важливішого оповідання про сходження Комуністичної партії до влади.
Однак у 2020 році, який став періодом пандемії, риторика воєнного часу дещо змінилася, і паралелі стали більш «яскравими».
Обидві країни шукають новий національний наратив, який підкреслює опір та протидію Заходу. Професор історії Оксфордського університету Рана Міттер вважає «новий націоналізм» заповненням «ідеологічного вакууму». Така ідеологія зображає нинішніх політичних лідерів як спадкоємців минулих героїв. Особливо вдало це використовує Путін, відволікаючи увагу населення від економічних негараздів.
Посилання на війну також допомагає обом країнам претендувати на своє місце серед інших держав, які перемогли у 1945 році і побудували новий глобальний порядок. Міттер наводить приклад міністра закордонних справ Китаю Ван Ї, який намагався нагадати аудиторії в лютому, що його країна однією з перших підписала Статут Організації Об'єднаних Націй.
Путін аналогічним чином намагався підкреслити вплив Росії у своїй статті до річниці перемоги.
Якщо колективну пам’ять застосувати для «політичного використання», жодна зі сторін не хоче фактичного обговорення минулого. Головне в цьому випадку просто спроектувати «правильну ідею» для народу. Історія насправді є небезпечним інструментом «у неправильних руках», резюмує видання.