Що ж, ядерною зброєю погрожують не тільки нам…
Північна Корея провела масові антиамериканські мітинги по всій країні, присвячені 73-й річниці початку Корейської війни. Північнокорейські ЗМІ повідомили про участь близько 120 тисяч робітників і студентів у заходах у Пхеньяні. Мітингарі несли транспаранти з погрозами «американським імперіалістам», зокрема із зображеннями балістичних ракет, націлених на Сполучені Штати. Центральна газета КНДР опублікувала фото з гаслами в руках учасників, серед яких: «Викоріньмо американських загарбників» і «Весь материк США — в діапазоні нашого ураження».
Водночас міністерство закордонних справ КНДР оприлюднило англомовну доповідь Інституту американських досліджень, у якій йдеться про те, що США підштовхнули військову напругу на Корейському півострові та в Північно-Східній Азії до «надзвичайно нестабільної ситуації, близької до ядерної війни». З огляду на це Пхеньян попередив, що війна на півострові може «швидко перерости у світову та безпрецедентну термоядерну війну», що призведе до «найбільш катастрофічних і незворотних наслідків». КНДР пообіцяла й надалі докладати зусиль для посилення «військових можливостей самооборони для захисту свого суверенітету», якщо США не відмовляться від «анахронічної ворожої політики та постійної загрози» в бік Північної Кореї.
Президент Джо Байден і обраний 2022 року південнокорейський президент Юн Сук Йоль надають перевагу стратегії твердого стримування Північної Кореї для досягнення її денуклеаризації, водночас залишаючись відкритими до дипломатії. Вони фактично відмовилися від миротворчої політики, якої дотримувався попередній президент Мун Чже Ін, оскільки задобрювання Пхеньяна, як і броманс між Дональдом Трампом і Кім Чен Ином не лише не були успішними, а й сприяли посиленню загроз із боку північнокорейського режиму. Лідери двох країн відновили та посилили спільні військові навчання й ротаційне розгортання стратегічних активів США (підводних човнів із балістичними ядерними ракетами, стратегічних бомбардувальників тощо), які Дональд Трамп призупинив після Сінгапурського саміту 2018 року, зробивши поступку північнокорейському лідеру.
У відповідь Північна Корея заперечила можливість будь-яких переговорів і збільшила демонстрацію своїх військових можливостей: від початку минулого року й дотепер вона здійснила майже 100 запусків балістичних ракет різної дальності, 69 із яких припали на 2022 рік, коли було встановлено рекорд щорічних запусків. У квітні цього року японська влада навіть змушена була оголосити попередження про екстрену евакуацію мільйонів мешканців острова Хоккайдо через випробування Пхеньяном МБР на твердому паливі, яка могла впасти на острів або поруч із ним. У такий спосіб Кім Чен Ин намагається продемонструвати здатність завдавати ядерних ударів по території як США, так і Південної Кореї та Японії. Крім того, Пхеньян працює над повторним запуском на орбіту свого першого військового розвідувального супутника після невдалої спроби в травні цього року.
Під час цьогорічного квітневого саміту США та Південна Корея підписали «Вашингтонську декларацію», якою посилили розширене стримування ракетних і ядерних загроз із боку Північної Кореї. Джо Байден також наголосив, що «ядерна атака Північної Кореї на Сполучені Штати чи їхніх союзників або партнерів є неприйнятною й призведе до кінця будь-якого режиму, який ці дії вчинить». У червні військово-морські сили США вперше за шість років розгорнули ядерний підводний човен USS Michigan у південнокорейському порту Пусан. Це відбулося наступного дня після того, як Північна Корея випустила дві балістичні ракети на знак протесту проти найбільших в історії американо-південнокорейських навчань зі стрільби, що імітували артилерійські та повітряні удари по передових військових об’єктах КНДР у відповідь на напад.
Паралельно з цим Сполучені Штати активно працюють над посиленням тристоронньої військової співпраці з Японією та Південною Кореєю для стримування північнокорейських загроз. Токіо та Сеул уперше за п’ять років відновили діалог із питань безпеки, перезавантаживши відносини, які дали глибоку тріщину 2018-го на тлі історичних суперечок. Також три країни домовилися до кінця 2023 року активізувати механізм обміну інформацією про північнокорейські ракети в режимі реального часу.
Втім, деякі південнокорейські експерти висловлюють побоювання, що Північна Корея може неправильно потрактувати надмірне стримування та сприйняти його як пряму загрозу виживанню її режиму, тому потрібно збільшити зусилля для паралельного просування діалогу. Пхеньян постійно розглядає американо-південнокорейські навчання як репетицію вторгнення (хоча союзники визначають їх як оборонні), а також використовує це як привід для посилення ракетно-ядерної програми.
У цих умовах діалог виглядає малоймовірним. І не лише тому, що між сторонами бракує взаємної довіри, а й тому, що денуклеаризація на сьогодні є неприйнятною для Північної Кореї. Північнокорейський режим розглядає ядерну зброю як гарантію свого збереження, особливо в контексті засвоєних уроків російсько-української війни. Саме тому Кім Чен Ин намагається домогтися визнання ядерного статусу своєї країни та полегшення санкційного тиску. Ні президент Байден, ні Юн не озвучили конкретних механізмів досягнення денуклеаризації та можливості поступок Пхеньяну, які стали б передумовою для початку перемовин. Жоден із них на сьогодні не готовий вкладати політичний капітал у безуспішний проєкт, тоді як у кожного й так вистачає важливіших проблем. Зі свого боку, Кім Чен Ин після невдалого саміту в Ханої не готовий на діалог заради діалогу без досягнення своїх цілей.
Російсько-українська війна, з одного боку, дала КНДР свободу дій у реалізації ракетно-ядерної програми, з іншого — призвела до зниження уваги до неї з боку США. А для Північної Кореї дуже важливо було б домогтися якщо не зняття, то бодай часткового послаблення санкцій. Пандемія й тривала ізоляція разом із несприятливими погодними умовами спричинили складну продовольчу ситуацію для населення, яку визнав навіть уряд. Країні бракує мінеральних добрив, отрутохімікатів, палива, сільгосптехніки та запчастин через запроваджені санкції. Це додатково впливає на врожайність і нездатність власними ресурсами задовольнити потреби населення. В таких умовах уряд посилює антиамериканську риторику. Перекладання провини на зовнішнього ворога — давня й перевірена стратегія північнокорейського уряду, яка допомагає виправдати економічні проблеми в країні й водночас непомірні витрати на ядерну програму, а також об’єднати людей навколо ідеї національної боротьби проти «американських імперіалістів» і для підтримки уряду.
Останнім часом багато говорять про подібність між Росією та КНДР. І з цим не посперечаєшся. Ядерні погрози, виправдання власної неспроможності загрозами з боку надуманих ворогів, пересмикування історії для спрямування агресивних дій чи погроз проти інших держав, повне ігнорування міжнародного права та нагнітання страху власною неконтрольованістю — це те, що стало основою функціонування як російського, так і північнокорейського режимів. А також створило велику проблему для всього світу. Росія завжди була поплічницею північнокорейського режиму, а нині стає ще й прикладом того, як з допомогою агресивного примусу та ядерних погроз досягати своїх цілей. І якщо Україна разом із західними партнерами зможе зламати такий підхід і перемогти РФ, це може стати аргументом для Північної Кореї повернутися до дипломатії.