Якщо озирнутися на минуле десятиліття, можна зробити висновок, що темпи прогресу у боротьбі зі зміною клімату були занадто повільними. Викиди вуглекислого газу продовжували зростати, і хоча вони в 2020 році зменшилися внаслідок коронавірусних локдаунів, у 2021 році викиди вуглецю відновляться до своїх «стабільно високих рівнів», пише Financial Times.
За даними Міжнародного енергетичного агентства, всі інвестиції, спрямовані на сонячну та вітрову енергетику, становили лише близько 2 відсотків. Тим часом вугільні електростанції все ще будуються у великій кількості, особливо в Азії.
Але ключові елементи кліматичної революції вже наближаються, світ перебуває на порозі нової ери в енергетичному секторі.
По-перше, боротьбу проти зміни клімату посилює активний політичний імпульс. Президент США Джо Байден вважає кліматичну кризу серйозною проблемою, тоді як покоління кліматичної активістки Грети Тунберг незабаром покаже свій голос на виборчих дільницях. Майже 70 відсотків глобальних викидів потрапили під «нульові кліматичні цілі» країн.
По-друге, ринок допомагає просувати кліматичну політику, заохочуючи компанії інвестувати в «зелену революцію».
По-третє, значна частина «зелених технологій» вже закріпила свої позиції. Кліматичні цілі орієнтуються на зростання популярності сонячної та вітрової енергетики за останні кілька років.
Той факт, що відновлювану електроенергію зараз можна виробляти за рахунок незначних витрат, змінює ситуацію, оскільки це дозволить відновлюваним джерелам замінити викопне паливо у виробництві електроенергії, а чиста енергетика досягне нових секторів економіки. Поряд з енергоефективністю, це буде ключовою основою зусиль щодо усунення викидів вуглецю.
Однак цього буде недостатньо, щоб довести світ до кліматичної нейтральності.
Транспортування електроенергії на великі відстані може бути складним і затратним. Зберігання енергії в батареях також може бути дорогим.
Крім того, деякі види використання викопного палива - наприклад, для важкого транспорту та для промисловості, не можуть бути легко переключені на електроенергію.
Але відповідь на ці питання - водень. Його можна виробляти з дешевої зеленої електроенергії, транспортувати через наявну газову інфраструктуру та використовувати замість нафти й газу в деяких секторах. Це також відкриває двері до глобальної системи торгівлі відновлюваними джерелами енергії.
Австралія планує постачати водень до Японії. Європа збирається імпортувати сонячну енергію з Північної Африки у формі водню.
Враховуючи країни, що встановлюють цілі щодо розвитку енергетики водню, компанії, що анонсують водневі проекти, та інвесторів, які готові їх фінансувати, ця галузь незабаром набуде масштабу, ставши по-справжньому конкурентоспроможною у деяких сферах вже до кінця десятиліття.
Оголошуються ініціативи щодо зниження собівартості виробництва водню, включаючи водневий проект ООН. Цей проект, започаткований енергетичними компаніями, покликаний приблизно вдвічі знизити ціну на водень до 2026 року. Адміністрація Байдена минулого місяця оголосила про подібну ініціативу.
Наступні десять років стануть прискоренням для розвитку екологічних технологій. Дешевша енергія з відновлюваних джерел відчує зростання попиту, що допоможе декарбонізувати глобальну економіку, резюмує видання.
Нове опитування показує, що жителі Європи розглядають зміну клімату як єдину найсерйознішу проблему, з якою зіштовхнувся світ, незважаючи на пандемію COVID-19.
Зміна клімату була найбільш згадуваною глобальною проблемою, про яку говорили респонденти у Швеції, Данії, Нідерландах, Ірландії, Німеччині, Бельгії та Фінляндії. Однак менше третини опитаних в Румунії, Болгарії та Латвії згадали про кліматичну кризу.