Більше 100 тисяч британців віком до 25 років місяцями страждали від виснажливих симптомів постковідного синдрому. Четверо молодих людей розповіли для The Guardian, що таке тривалий ковід з власного досвіду.
Ніам весь час плакала. 19-річна студентка першого курсу університету Лідса два місяці жила симптомами тривалого ковіду.
«У мене не було сили рухати руками. Це звучить безглуздо, але я плакала. Я думала, що зі мною відбувається?», - каже вона.
Ніам зазвичай вела фізично активне життя. Вона регулярно ходила в спортзал та басейн. Але інфікувавшись коронавірусом, дівчина стала оболонкою свого колишнього я. Вона прокидалася вранці і відчувала себе втомленою.
«Я ніколи не відчувала такої втоми. Я ніби пробігла марафон або потрапила під потяг», - каже дівчина.
Звичні заняття, такі як прогулянка з друзями, викликають у неї задишку. Дівчина не відчувала ні запаху, ні смаку. У неї біліло в грудях. Здебільшого Ніам лежала в ліжку, листаючи стрічку соціальних мереж та намагаючись ігнорувати думку, що вона втрачає свій час.
Більшу частину наступного року, навіть у травні, симптоми зберігалися. Відчуття смаку та запаху повернулися до певної міри, але багато продуктів були неприємними на смак. Дівчина втрачала свідомість щонайменше двічі на місяць. Святкування Дня народження подруги у травні закінчилося, коли Ніам втратила свідомість у ванній кімнаті. Лікарі сказали їй, що у неї погіршився стан серця, швидше за все через COVID, і, можливо, з часом їй знадобиться кардіостимулятор. Сьогодні Ніам все ще втрачає свідомість і відчуває прискорене серцебиття, бореться з дефіцитом енергії і не відчуває запаху та смаку, як раніше.
«Коли я встаю, навіть повільно, я відчуваю, що можу впасти. Часто запитую себе, чому я не можу бути такою, як усі? Чому це сталося зі мною?», - каже вона.
Ніам - одна зі 106 тисяч молодих людей у віці до 25 років, які живуть із тривалим коронавірусом у Великій Британії. З цих молодих людей 72 тисячі -17-24 роки, а 34 тисячі - віком до 16 років. Хоча постковідний синдром - це стан, який зазвичай вражає людей похилого віку, підлітки та діти також можуть відчувати симптоми тривалого ковіду. Недавнє дослідження, проведене Королівським коледжем Лондона, показало, що у однієї дитини з 50 дітей із COVID спостерігалися симптоми, що тривали більше восьми тижнів, серед яких найчастіше зустрічалися головний біль, втома, біль у горлі та втрата нюху.
«Ми точно можемо сказати, що діти також можуть страждати від тривалого ковіду. Але проблема постковідного синдрому в тому, що він не має чіткого визначення», - каже доктор Ілейн Максвелл з Національного інституту досліджень здоров'я.
Загальні симптоми тривалого ковіду включають такі проблеми, як втрата нюху та смаку, слабкість уваги та проблеми з диханням і серцебиттям. Але діти, як правило, мають дещо інші симптоми-нещодавнє дослідження, проведене американською організацією Fair Health, показало, що молоді люди віком до 18 років частіше повідомляють про «розлади адаптації» (емоційні або поведінкові реакції на стресові події в житті). Через таку розбіжність до цих симптомів іноді ставляться скептично.
«Ми все ще знаходимося на стадії, коли деякі люди кажуть, що діти не можуть страждати від тривалого ковіду. Ця недовіра може поширюватися на вчителів, соціальних працівників і навіть медичних працівників, поглиблюючи стрес і невизначеність життя підлітка з постковідним синдромом. Люди з подібними синдромами, такими як хронічна втома, часто повідомляють про те, що медпрацівники відмовляються сприймати такий стан серйозно», - каже Максвелл.
«Люди страждають, але їм не вірять», - зазначає Семмі Макфарленд з організації, яка займається підтримкою дітей з постковідним синдромом. Макфарленд створила «групу підтримки» після того, як весною 2020 року її 15-річна донька Кітті захворіла на коронавірус.
Макфарленд, яка також давно страждала від постковідного синдрому, повідомила медсестрі про стан Кітті.
«Вона сказала мені, що дочка імітує мої симптоми, і це пов'язано з карантином. За словами медсестри, дочка почуватиметься краще, коли знову побачить своїх друзів», - говорить Макфарленд.
«Довгий COVID більше визнають у дорослих, ніж у дітей», - каже доктор Даніло Буонсенсо з лікарні Університету Гемеллі в Римі.
Він розповів про 14-річну дівчинку, яку лікував. Інші лікарі казали, що її стан психологічний. Після проведення тестів, Буонсенсо виявив, що у дівчинки проблеми з легенями (її легені не насичуються киснем належним чином), хронічне запалення і навіть проблеми з серцем.
«Довгий COVID набагато рідше зустрічається у дітей, що є хорошою новиною. Але ця проблема реальна» - говорить він.
Макфарленд розповідає про школи, які зверталися до соціальних служб та критикували батьків дітей із постковідним синдромом, оскільки вони частіше пропускали школу.
«Важко довести, що ваша дитина хворіє, коли її симптоми можуть змінюватися майже щогодини. Їхня форма одужання не відповідає шаблону відвідування школи», - говорить Макфарленд.
«У школах не вистачає ясності, оскільки немає чітких вказівок уряду щодо того, як реагувати на тривалий COVID у молодих людей», - каже Макфарленд.
Люди можуть бути скептично налаштовані, каже 12-річний Джеймс із Бірмінгема.
«Ніхто цього не розуміє і ніхто не намагається співчувати», - додає він.
Джеймс захворів на COVID у квітні 2020 року. З тих пір у нього періодично з’являлися симптоми постковідного синдрому.
«У мене більшість часу все відносно добре, але кожні три-чотири тижні симптоми загострюються», - каже він. Нещодавно хлопець мало не вступив у бійку з однокласниками, які не вірили йому.
«Я сприйняв це неправильно, тому що мені стало так погано. Я хотів переконати їх силою, але зрозумів, що фізичної сили у мене вже не залишилося», - каже він.
Тепер Джеймс проводить час, граючи у відеоігри. Чи відчуває він самотність?
«Так», - відповідає Джеймс.
Тривалий пропуск навчання також може спричинити погіршення оцінок.
«Для того, щоб іти до школи, потрібна вся моя енергія, якої насправді немає. І коли я там, то думаю лише про те, як пережити цей день», - каже 14-річна Емма з Беркшира.
Емма відчуває симптоми тривалого ковіду з травня 2020 року. Вона приймає ліки від нудоти. За останні місяці її стан дещо покращився, але дівчина постійно відчуває запаморочення.
«Це повністю перевернуло моє життя», - каже вона. До того як Емма заразилася коронавірусом, дівчина була гімнасткою. Тепер вона не може робити навіть легкі вправи. Емма пропустила багато занять у школі.
«Я намагаюся наздогнати навчання вдома, але це не те саме, що бути в школі. Я зараз серйозно відстаю», - каже Емма.
Крім того, дівчина боїться повертатися до школи зараз, коли карантинні обмеження в Англії були послаблені.
«У моїй школі є люди, яким байдуже до коронавірусу. Це їх не турбує. Це не проблема, це просто застуда, кажуть вони. Знаючи, що у вересні я повернуся з ними до школи, і ніяких карантинних обмежень не буде, вони, ймовірно, підуть на вечірки. Чесно кажучи, я не хочу повертатися назад», - розповідає Емма.
Погляди Емми поділяють багато її однолітків з довгим ковідом.
«Зараз існує велика стурбованість через те, що станеться восени. Наразі ми можемо тримати наших дітей соціально дистанційованими та на відкритому просторі, але у вересні у школах виникне ризик повторного зараження», - говорить Макфарланд.
До того, як 13-річний Том, який живе в Девоні, захворів на коронавірус, він регулярно грав у баскетбол і регбі. Хлопець інфікувався у березні минулого року.
«Я задихався, тільки піднімаючись по сходах», - каже він.
Тепер, як і Емма, Том стурбований тим, щоб повернутися до школи.
«Я боюся, що захворію знову. Я не намагаюся лізти в політику чи щось таке, але мені здається трохи дурним те, що багато людей не носять масок», - каже він. Том не може зрозуміти, чому карантинні обмеження були послаблені так різко.
Буонсенсо зазначає, що більшість дітей не захворіють на коронавірус, і важливо, щоб школи залишалися відчиненими.
«Закриття шкіл шкодить дітям. Але нам потрібно знайти найкращий баланс. Зрозуміло, вакцинація та маски, але також розуміння того, що COVID та постковідний синдром у молодих людей - це реальна проблема», - каже він.
Уряд міг би запропонувати вакцину проти коронавірусу підліткам віком до 18 років, як це відбувається у США (де рекомендується робити щеплення дітям від 12 років) та Ірландії. Для прикладу, уряд Великої Британії оголосив 4 серпня, що кожен у віці від 16 років і старше може отримати вакцину протягом декількох тижнів, але діти від 12 до 15 років залишаються поза вакцинацією.
Максвелл бентежить відмова британського уряду вакцинувати дітей до 16 років. Буонсенсо погоджується з застереженнями, він вважає, що літні люди у країнах з низьким та середнім рівнем доходу повинні мати пріоритет у вакцинації.
Для молодих людей довгий ковід здається особливо жорстоким. У підлітковому віці все сприймається по-іншому. Літні канікули, проведені у приміщенні, здаються безкінечними тюремними вироками. Психологічні наслідки також можуть вплинути на психічне здоров'я.
«Я не думаю, що я коли-небудь плакала більше, ніж цього року», - каже Ніам.
Том також бореться з поганим настроєм.
«Якщо раніше у вас була мотивація займатися спортом у школі, то зараз ви відчуваєте справжню депресію і хочете залишитися вдома», - каже він.
«Психічно я просто розбитий. Зараз мені важко себе стримувати. Це може бути гнів, смуток чи тривога», - говорить Джеймс. Оскільки він погано себе почуває, Джеймс постійно дратівливий. Він вступає у бійки зі своїм старшим братом.
Стільки часу поза школою також змусило багато молодих людей відчувати себе ізольованими від своїх друзів. Близькі друзі Емми співчувають їй, але їм важко пропустити вечірки з широкою групою ровесників.
«Ви бачите, як люди в соціальних мережах викладають фото, де вони купаються в озері або роблять покупки в Лондоні. Я не можу доїхати до Лондона, тому що навіть година в машині для мене занадто багато. Коли я бачу, як група дівчат з мого класу йде на пляж, а я просто сиджу вдома, та відчуваю, що марную свій час», — каже Емма.
Найчастіше підлітки з тривалим ковідом відчувають «втрату».
«Я все пропустила. Це важлива частина твого життя, підліткові роки», - каже Емма.
Однак надія є. Ніам поступово відновлює спілкування з друзями.
«У лікарів немає відповідей, вони не можуть дати вам чарівних таблеток. Але мій психолог дав пораду, як впоратися з цим пригніченим станом», - каже Ніам.
Для ефективного лікування постковідного синдрому у підлітків потрібні інвестиції, а також фахівці, які оцінюватимуть стан молодих людей, резюмує видання.
Дані досліджень вказують на те, що люди, які одужують після COVID-19, можуть відчувати довготривалий вплив на здоров'я. Найбільш масштабне у своєму роді дослідження, опубліковане в п’ятницю в медичному журналі The Lancet встановило, що втома та труднощі зі сном є найпоширенішими симптомами після коронавірусу, які спостерігаються у 63% та 26% пацієнтів відповідно, через шість місяців після встановлення їх первинного діагнозу. Захворювання також може давати тривалі психологічні ускладнення: 23% пацієнтів повідомляють про тривогу або депресію.