Міжнародний суд ООН у справах щодо дій Росії на окупованих територіях України й військової операції Ізраїлю в Секторі Гази ухиляється від використання терміну «геноцид», зарезервованого для позначення найстрашнішого злодіяння, зазначає у колонці для Bloomberg Джилл Голдензіл – професорка міжнародного та конституційного права в Коледжі інформації та кіберпростору Національного університету оборони (США) та позаштатний науковий співробітник Офісу з правових питань НАТО SHAPE/ACO.
«Страхи і звинувачення в геноциді супроводжують як війну в Україні, так і війну в Газі. Але якими б болісними не були людські страждання в обох регіонах, Конвенція про геноцид визначає цей найгірший з людських злочинів дуже вузько. Два нещодавні рішення Міжнародного суду ООН слугують нагадуванням – і знаком того, що суд відмовляється від рішення 2019 року, яке відкрило шлюзи для позовів про геноцид. Обидва випадки мають слугувати застереженням для Південної Африки в її прагненні домогтися від суду припинення військових операцій Ізраїлю в Рафаху», – зазначає Голдензіл, текст якої наводимо нижче.
Своїми нещодавніми рішеннями щодо звинувачень у геноциді в Україні та Газі Міжнародний суд продемонстрував, що він не бажає розширювати визначення геноциду за межі Конвенції: умисне знищення, повне або часткове, національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої. Ці рішення, хоч і розчарували деяких правозахисників, захищають первісну мету Конвенції про геноцид – запобігти найстрашнішому злочину, скоєному людством.
Як в Україні, так і в Газі, Міжнародний суд ООН попросили визначити, чи мали місце порушення конвенції. Владімір Путін обґрунтував своє вторгнення в Україну в лютому 2022 року нібито геноцидом етнічних росіян на Донбасі. У березні того ж року Україна заявила, що недобросовісне використання Росією «геноциду» як приводу для вторгнення порушує конвенцію. Україна швидко домоглася надання тимчасових заходів проти Росії, в тому числі судового наказу, який зобов'язав Росію припинити вторгнення.
Однак 2 лютого суд відкинув цей аргумент про «недобросовісність» – удар для України та безпрецедентних 32 країн, які втрутилися в судовий процес, щоб підтримати її. Суд постановив, що заперечення України проти виправдання Росією свого вторгнення виходить за рамки Конвенції про геноцид.
Суд дозволив продовжити розгляд лише частини справи України: Судді будуть оцінювати, чи були дії України на Донбасі геноцидом. Це ставить Україну в химерне правове становище, коли вона змушена захищати себе в тій самій справі, яку вона подала, від неправдивих звинувачень Путіна, які він насправді ніколи не висував перед Судом.
Справа проти Ізраїлю розглядалася в Суді по-іншому. Починаючи з 2019 року, Суд дозволив будь-якій державі, яка є стороною Конвенції про геноцид, подавати позови проти будь-якої іншої сторони. Наприкінці грудня 2023 року Південна Африка звернулася до Міжнародного суду ООН з проханням вжити тимчасових заходів, щоб зупинити всю військову операцію Ізраїлю з метою запобігання геноциду.
Стандарт для отримання тимчасового наказу є напрочуд низьким – держава повинна лише довести, що існує «вірогідність» порушення Конвенції про запобігання геноциду. Суд дійсно знайшов «ймовірні» порушення і наказав Ізраїлю не порушувати конвенцію і впустити більше гуманітарної допомоги в Газу. Однак суд відхилив аргумент Південної Африки про те, що Ізраїль повинен повністю припинити військову операцію.
Хоча Суд не деталізував свою аргументацію, як це зазвичай буває у попередніх рішеннях, суть полягає в тому, що Суд знову відмовився розширити сферу дії Конвенції про геноцид.
Додаткові слухання та остаточні рішення в обох справах, ймовірно, відбудуться через роки. Будь-яке визначення того, чи мав місце геноцид у цих конфліктах, вимагатиме ретельного вивчення намірів і дій суб'єктів.
В обох рішеннях Суд показав, що він визначатиме лише те, чи порушують наміри та поведінка держави умови Конвенції, і не буде розширювати своє тлумачення договору за межі його первісної мети. Він не розглядатиме інші юридичні скарги, що виходять за рамки Конвенції, які маскуються під позови за Конвенцією про геноцид. У справі України суд показав, що не боїться відкинути думку понад 30 держав заради захисту права. Що стосується Ізраїлю, то рішення суду є непопулярним як в Ізраїлі, так і серед дипломатів, правознавців та правозахисників, які вважають, що в Газі відбувається геноцид.
Зміна правил суду у 2019 році відкрила шлюзи для позовів про геноцид з боку будь-якої держави, якій не подобаються військові дії іншої держави – особливо з огляду на низьку планку для тимчасових заходів. Але своїми рішеннями щодо України та Гази Суд каже «не так швидко». Це необхідна корекція – спроба закрити шлюзи і зберегти сенс самої Конвенції.
13 лютого Південна Африка звернулася до Міжнародного суду ООН з проханням зупинити розширення операцій Ізраїлю в Рафаху, стверджуючи, що його військові дії порушують Конвенцію про геноцид. Цей позов виходить за рамки конвенції і, швидше за все, не буде задоволений. Конвенція лише дозволяє суду вирішувати, чи є дії держави геноцидом. Вона не дозволяє суду визнавати гіпотетичні військові плани Ізраїлю незаконними в майбутньому. Якою б похвальною не була мета зупинити гуманітарну катастрофу в Рафаху, позов за Конвенцією про геноцид не є правильним способом її досягнення.
Суд розуміє, що зловживання терміном вихолощує його значення. Занадто широке застосування Конвенції про геноцид підриває права людей, які вона покликана захищати. Слова мають значення, і зловживання ними має наслідки, що виходять за межі закриття справи в суді.
Зловживання терміном підриває його силу, значення і захист від найжорстокішого злочину в історії людства.
Міжнародний суд ООН 31 січня виніс фінальні рішення у справі за позовом України про фінансування Росією тероризму, а також щодо порушення останньою Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. При цьому суд задовольнив лише частину вимог української сторони. По суті, МС ООН дійшов висновків, які роблять мертвими та незастосовними більшість положень обох конвенцій, пише оглядач відділу міжнародної політики ZN.UA Володимир Кравченко у статті «Україна плете навколо Росії судове павутиння й перемагає «на мінімалках».