Новий президент США Джо Байден каже, що Китай є "найбільшим конкурентом" його країни, і саме тому Байдену може знадобитися нова стратегія відносно Китаю. Однак центральна роль Китаю в розрахунках експертів із зовнішньої політики у Вашингтоні та на Заході навряд чи відповідає зацікавленості з боку академічних кіл. Попри те, що Китай усі свої зусилля активно направляє на зростання власної впливовості в світі, ентузіазм щодо вивчення Китаю на університетському рівні в західних країнах залишається неясним. Можливо, причиною цього стали «страх перед Китаєм» та агресивна позиція Пекіна, пише журнал The Economist.
У Великій Британії кількість людей, які «вивчають Китай» в університетах, зменшується з 2017 року. В Австралії також спостерігається подібна тенденція.
У 2013 році в американських університетах кількість студентів, які навчаються на китайськомовних програмах, сягнула 60 тисяч. Три роки потому подальше опитування показало, що ця кількість впала більш ніж на 8 тисяч. Студенти, які серйозно зацікавлені китайською культурою, зазвичай і навчаються в Китаї. У 2011-2012 роках у Китаї навчалися майже 15 тисяч американців. До 2018-2019 років загальна кількість американців, які навчаються за кордоном, зросла на 20%. Але в Китаї їх ряди значно скоротилися, попри намагання президента США Барака Обами, заохотити більше американських студентів їхати навчатися в Китай. Така тенденція не матиме позитивних наслідків для країн Заходу, адже Китай певним чином становить загрозу для інтересів західних держав.
Існує декілька причин, чому студенти на Заході дещо «прохолодно» ставляться до Китаю. Перша причина – це складність китайської мови, яка значно відрізняється від західних мов і вимагає запам’ятовування сотень символів, щоб здобути хоча б «базову грамотність». Ті, хто вивчає китайську мову в школі, часто засвоюють лише те, наскільки складним є оволодіння цією мовою.
Пов’язана з попередньою, ще одна проблема полягає в тому, що багато носіїв китайської мови закінчують університети Китаю та Заходу, вільно володіючи англійською мовою. На західних підприємствах останнім часом можливості для роботи, що вимагають володіння китайською мовою, зросли, проте конкуренція за такі робочі місця також збільшилася. Люди, які виросли в Китаї, часто мають переваги не лише завдяки знанню китайської мови, але й тому, що можуть «відкрити двері в Китай» для своїх іноземних роботодавців.
Зовсім недавно все більш репресивний політичний клімат Китаю став потужним стримувальним фактором для тих, хто обдумує цю тему. Минулого року Лондонський королівський коледж намагався запровадити ступінь бакалавра з китайської мови, але відмовився від цього наміру. Факультет виявив, що попит на вже чинний науковий ступінь з японської мови був набагато вищим.
"Людей більше приваблює Японія в культурному плані - їм подобаються аніме та онлайн-ігри", - говорить професор коледжу Керрі Браун. Китайська цензура в Інтернеті та інших засобах масової інформації, а також забруднене повітря міст в Китаї відштовхують студентів, вважають науковці.
Після того, як колишній британський академік Філ Ентвістл отримав ступінь доктора філософії в 2015 році, його взяли в ірландський університет для викладання курсу з відносин між Китаєм та Європою. Він виявив, що багато колег із «некитайських спеціальностей» були здивовані його інтересом до Китаю. Вони запитували, чому Ентвістл хоче вивчати «цей справді жахливий режим». Зараз Філ Ентвістл працює менеджером з підбору персоналу.
Для багатьох західних студентів вивчення Китаю стає все складнішим. Мінсін Пей з коледжу Клермонт Маккенна в Каліфорнії називає теперішній період "найважчим з кінця епохи маоїзму", адже відносно відкриті дні кінця 1990-х та 2000-х років вже минули. Після того, як Сі Цзіньпін став лідером Китаю в 2012 році, країна почала посилювати обмеження на роботу там західних науковців. Доступ до архівів та баз даних у Китаї став обмеженим, також зараз важче отримати візу.
У 2018 році опитування вчених-дослідників культури та історії Китаю в кількох західних країнах, а також Гонконгу, показало, що за попереднє десятиліття одній третині з них було відмовлено у в'їзді до Китаю або дозволі користуватися архівами. Майже десята частина заявила, що їх викликали на «попереджувальні співбесіди» китайські чиновники. Багато науковців кажуть своїм докторантам, що їм краще обрати іншу галузь через ризики або труднощі проведення досліджень у Китаї, зазначив Жан-П'єр Кабестан з Гонконгського баптистського університету.
Зараз деякі вчені тримаються подалі від Китаю через ризик бути там арештованими. Їх побоювання посилили арешти у 2018 році двох канадців - політичного аналітика Майкла Коврига та бізнесмена Майкла Спавора. Затримання двох чоловіків тлумачиться багатьма західними спостерігачами як знак зростання готовності Китаю застосовувати неправдиві звинувачення в порушенні національної безпеки проти іноземців з країн, з якими конфліктує Пекін. Академіки, що спеціалізуються на таких делікатних сферах, як політика, особливо обережні. Історик з Університету Хоккайдо Іватані Нобу минулого року перебував під арештом понад два місяці за підозрою у шпигунстві. За повідомленнями японських ЗМІ, його звинувачували у купівлі книг у Китаї, що стосуються історичних подій, до комуністичного приходу в 1949 році.
Ризики ще більші для вчених з Китаю, які входять до частки співробітників китайських відділів на Заході. Китайська поліція часто ставиться до емігрантів як до громадян Китаю. Це може означати ще більш жорстке поводження, якщо їх заарештують. Навіть перебуваючи за кордоном, вчені з Китаю часто мовчать про теми, які Китай вважає «чутливими», побоюючись, що китайські чиновники будуть переслідувати їхніх родичів у Китаї.
Для західних урядів та компаній конкуренція з Китаєм стає все більш актуальною проблемою. Щоб мудро реагувати, вони повинні розуміти, що змушує Китай так поводитися та чітко оцінювати логіку китайського режиму, резюмує журнал.