У відповідності зі стилем правління прем'єр-міністра Великої Британії Терези Мей, голосування з приводу довіри її колег з Консервативної партії провели не тому, що вона щось зробила не так, а тому, що вона чогось не зробила, пише британська газета The Guardian в редакційній статті. Під час процесу переговорів щодо Brexit Мей воліла відкладати важливі рішення на потім. Але, відмовившись дозволити депутатам проголосувати за або проти своєї угоди про вихід Британії з ЄС, Мей переповнила чашу терпіння консерваторів.
Так, вони висловили їй довіру і дозволили продовжувати перебувати на посаді прем'єра, але цей результат голосування не означає, що вони зберігають лояльність. Депутати, очевидно, хочуть, щоб вона розібралася з Brexit, а потім пішла.
Існує хибна думка, що новий лідер партії міг би впоратися з цим завданням набагато краще, ніж Мей. Практично всі консерватори розчаровані стилем правління чинного прем'єра, але найбільшу ворожість він викликає у євроскептиків, які відмовляються брати відповідальність за висунуті ними ідеї. Тереза Мей відстрочила парламентське голосування щодо угоди про Brexit для того, щоб "отримати роз'яснення від ЄС щодо положень "плану зворотного ходу" щодо ірландського кордону". Але це елемент угоди, що не підлягає перегляду. Прагнення отримати гарантії породжене напруженістю через розбіжність бажань: прагненням покинути ЄС і обов'язком дотримуватися Белфастської угоди про врегулювання конфлікту в Північній Ірландії. Але ті додаткові гарантії, що ЄС міг би надати, не задовольнять прихильників жорсткого Brexit. Втім, їх ніщо не задовольнить, оскільки вони розглядають Brexit не в якості практичної дії, але як реалізацію націоналістичної фантазії. Це ті парламентарі, які вважають, що вихід Британії з ЄС без угоди не завдасть країні серйозного збитку і що королівство має відмовитися від виконання взятих на себе фінансових зобов'язань перед об'єднанням. Але їх переконання не поділяють ні більшість консерваторів, ні виборці.
Саме ж голосування про довіру Мей було актом зарозумілості і лицемірства. Зарозумілість полягає в тому, що доля Британії повинна залежати від внутрішніх дебатів партії. Лицемірство – в тому, що це було "в ім'я демократії".
У прем'єра Мей безліч недоліків, і її помилкові судження є основною причиною нинішньої політичної кризи у Великій Британії. Проте не єдиною. Принаймні, вона визнає, що Brexit передбачає складні компроміси – між відкритою зоною торгівлі і закритими кордонами, між автономією і доступом до ринків. Вона не прикидається, що існує якийсь ідеальний Brexit, на відміну від противників, які живуть небезпечними фантазіями про вихід без угоди. Мей має більш чітко позначити неможливість такої опції виходу з ЄС. Прихильники жорсткого Brexit зробили великий крок, але втратили свій шанс на вчорашньому голосуванні про довіру.
Фатальною помилкою Мей була спроба заручитися їх підтримкою. Тепер в її власних інтересах та в інтересах усього королівства вона повинна домогтися того, щоб вони опинилися на узбіччі політичного життя Великої Британії.
Напередодні відбулося голосування про довіру прем'єру Британії Терези Мей. Консерватори не підтримали вотум недовіри і Мей зберегла пост лідера партії і прем'єр-міністра.
25 листопада, під час позачергового саміту ЄС з Brexit, країни Євросоюзу прийняли угоду, а також декларацію про відносини Британії та ЄС після виходу країни з організації. Зазначимо, на час перехідного періоду Сполучене Королівство не зможе брати участь у прийнятті спільних рішень членів ЄС, але буде продовжувати вносити кошти в бюджет організації і буде визнавати рішення Європейського суду. Крім того, Лондон буде залишатися членом європейського ринку та Митного союзу.
Детальніше про наслідки Brexit для уряду Терези Мей читайте в матеріалі Олексія Коваля "Безвихідний вихід" в тижневику "Дзеркало тижня. Україна".