Пройшовши між турецькою Сциллою та угорською Харибдою, Фінляндія стала 31-м членом НАТО.
Швеція, двері перед якою тримають зачиненими турецький президент Реджеп Ердоган і угорський прем'єр Віктор Орбан, однак зберігає шанси стати 32-м членом Альянсу на саміті у Вільнюсі. І навіть якщо Королівство не приєднається до військово-політичного союзу в литовській столиці, все одно в найближчому майбутньому шведський прапор замайорить біля штаб-квартири Альянсу. Принаймні генсек НАТО Єнс Столтенберг у цьому впевнений.
А ось перспективи України, яка десятий рік воює з Росією, все ще туманні. Чого очікувати Києву від Вільнюського саміту? Чи може наша країна стати членом НАТО? Це декотрі з питань, що обговорювалися, крім поставок озброєння, очільником українського зовнішньополітичного відомства Дмитром Кулебою цього тижня у Брюсселі. Там, незважаючи на незадоволення угорців, уперше з 2017 року відбулося засідання комісії Україна—НАТО (КУН) на рівні міністрів закордонних справ.
Останні дев'ять місяців українська влада постійно порушує питання вступу України в Альянс без проходження стадії Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Донедавна участь у «підготовчій групі» вважалася обов'язковою процедурою для кандидатів на шляху до вступу в Альянс. Але приклад Фінляндії (та й Швеції) демонструє: стати членом оборонного союзу можна й оминаючи цей етап.
Київ вирішив скористатися прецедентом, коли після оголошення Путіним анексії чотирьох українських областей восени минулого року передав у Брюссель заявку на вступ до НАТО. «Питання ПДЧ знято з порядку денного, тому що ми подали заявку», — заявив у Брюсселі Кулеба. Однак позицію Києва поділяють не в усіх столицях учасників оборонного союзу.
З погляду українців, членство України в НАТО зміцнить безпеку Європи та зробить військово-політичну організацію сильнішою. Адже наша країна має одну з найбільш боєздатних армій у світі, озброєну сучасною зброєю та військовою технікою, з досвідом ведення масштабних бойових дій. Та й сам Альянс має бути зацікавлений у членстві України, оскільки отримує можливість зсередини контролювати проведення реформ у нас у країні відповідно до принципів НАТО.
Однак українська заявка, на відміну від фінської та шведської, досі пилюжиться на столі: Альянс не квапиться дати відповідь, прагнучи зберегти невизначеність.
Пояснюється це і бажанням країн — членів союзу зайвий раз не дратувати Москву, і наміром знизити ризик прямого збройного зіткнення між НАТО й РФ, і прагненням уникнути демонстрування відсутності консенсусу в Альянсі. Тому НАТОвці часто кажуть своїм українським візаві, котрі ставлять питання членства України в оборонному союзі: ми вас озброюємо, навіщо ж розхитувати ситуацію? Можливо, хтось у НАТО розглядає питання членства України і як останній козир на переговорах із РФ.
Перспектива вступу України в Альянс за прискореною процедурою залежить не тільки від розкладів у самій військово-політичній організації та російського фактора, а й від ситуації на російсько-українському фронті: як в Україні, так і в НАТО з нетерпінням очікують українського весняного контрнаступу. І думку Столтенберга про те, що питання членства в НАТО для нашої країни не матиме значення, якщо вона не переможе у військовому конфлікті, у країнах — членах Альянсу поділяє багато хто.
Зважаючи на сказане, цілі Києва стосовно Вільнюського саміту зводяться до того, щоб НАТО прийняло рішення про конкретні кроки, які має зробити Україна, аби ввійти у двері Альянсу, минувши «передпокій» ПДЧ; встановило конкретні терміни вступу у військово-політичну організацію; замінило Річну національну програму новим, меншим за обсягом документом. Нарешті, обговорило питання про гарантії безпеки для нашої країни на період до вступу України в НАТО.
Серед практичних питань, які планують порушити у Вільнюсі, черговий апгрейд Комплексного пакета допомоги (КПД). КПД — це уніфікований трастовий фонд, який має зміцнити нашу обороноздатність. Очікується, що кошти з нього підуть на розмінування територій України, тренування та навчання українських військовослужбовців, реабілітацію поранених військовослужбовців, переозброєння нашої країни за НАТОвськими стандартами.
Столтенберг уже закликав союзників збільшити внески до фонду КПД, виділяючи по 500 млн євро на рік. Судячи з коментаря Кулеби, саме про «додаткове зміцнення всеосяжного пакета допомоги від НАТО» говорив генсек, заявляючи, що міністри закордонних справ країн — членів Альянсу офіційно підтримали розробку багатолітньої програми підтримки України, яка допоможе їй зблизитися з НАТО.
«Ідеться про додаткове зміцнення всеосяжного пакета допомоги від НАТО. І це не може бути заміною членства і не може бути умовою для членства. Це механізм практичної допомоги, який НАТО хоче зробити максимально потужним, а паралельно йде процес прийняття політичних рішень щодо членства України в НАТО», — сказав Кулеба. Втім, джерела ZN.UA стверджують, що в Альянсі й самі ще не цілком розуміють, що мається на увазі під туманною ідеєю, озвученою Столтенбергом.
Хоч Кулеба й заявляє, що «Вільнюс-2023 — це можливість виправити помилки Бухареста 2008 року», у Києві домінують песимістичні прогнози: у литовській столиці лише переформатують КПД, а в питанні запрошення України в НАТО Альянс обмежиться загальними словами. За однією з версій, озвученою високопоставленими співрозмовниками ZN.UA, шлагбаум поставили США, які хочуть, щоб «доленосні, історичні рішення» приймалися на ювілейному саміті у Вашингтоні.
Але якщо 2024 року не приймуть «історичного рішення» стосовно України (а йдеться про запрошення до вступу в Альянс), це буде сигналом для Києва, що НАТО в принципі не передбачає членства нашої країни у військово-політичному союзі, а слова про відчинені двері — порожня балаканина. І як попередження слід сприймати слова Столтенберга, що Україна стане членом НАТО після перемоги над Росією.
А що в Альянсі вважають перемогою України над Росією? Повернення українських територій, захоплених Росією починаючи з 24 лютого 2022 року? Чи відновлення суверенітету у межах 1991 року? Раніше Столтенберг говорив, що змістовний діалог з Україною щодо членства в НАТО можливий лише після того, як вона забезпечить свій суверенітет.
Якщо двері до Альянсу будуть для України зачинені, як наша країна може забезпечити свою безпеку? Чи готові західні партнери надати якісь гарантії безпеки Києву? Адже в нашу країну не підуть інвестиції, а українські біженці не повернуться додому, якщо існуватиме постійна загроза відновлення бойових дій. Як бути? Відправлять у нашу країну миротворців чи створять якісь «зони під міжнародним управлінням», як пропонують деякі західні експерти?
Кілька співрозмовників ZN.UA повторювали: не надаючи членства в НАТО, наші західні партнери хочуть зробити з України Ізраїль — країну, щосекунди готову до оборони і зв'язану особливими союзницькими відносинами зі США. Провідні світові гравці не готові надавати Києву прямі й недвозначні гарантії безпеки, оскільки у разі їх порушення не готові йти воювати. Вони тільки готові зобов’язатися надати нам зброю та військову підтримку.
Така позиція наших західних партнерів на сьогодні. Чи зміниться вона — великою мірою залежить від результатів наступу української армії…