Пандемія коронавірусу вирує фактично вже другий рік, але зараз COVID-19 починає створювати нові проблеми. Перший вид кризи, більш нагальний і помітний, спостерігається у бідних країнах, таких як Індія, де сплеск випадків хвороби руйнує систему охорони здоров’я. Індія реєструє понад 350 тисяч випадків на день, але офіційна статистика не дозволяє оцінити всі масштаби катастрофи. Країна по-справжньому страждає, люди змушені купувати ліки на «чорному ринку», запасів кисню в лікарнях не вистачає, а крематорії перевантажені. Але інший вид кризи є більш тонким, пише The Economist.
Цей «тонкий» тип кризи спостерігається у багатших державах, таких як Америка, Велика Британія та Ізраїль, які вже вакцинували значну частину населення. Однак згодом ця проблема торкнеться усіх країн світу.
Посткоронавірусний синдром - це сукупність симптомів, які можуть вражати будь-яку частину тіла. Неприємні симптоми зберігаються щонайменше три місяці після того, як людина перехворіла COVID-19. Найбільш поширеними проблемами є задишка, втома та проблема з концентрацією уваги.
У Британії, для прикладу, троє з кожних п’яти людей із посткоронавірусним синдромом скаржаться, що вони не можуть виконувати свою звичну роботу.
Кількість людей, які зіштовхнулися із тривалим ковідом дійсно велика. Близько півмільйона осіб у Британії живуть із посткоронавірусним синдромом вже більше півроку. Шанси на повне одужання часто незначні.
Переважна більшість хворих - люди працездатного віку. За останніми підрахунками (які не враховують повною мірою другу хвилю коронавірусу в країні) 1,1% населення Великої Британії страждали від посткоронавірусного синдрому щонайменше три місяці - група, що включає 1,5% осіб працездатного віку.
До того часу було інфіковано близько 15% населення Великої Британії. Якщо застосувати цей показник до глобальної кількості випадків COVID-19, що наразі становить приблизно 1,2 мільярда, то можна припустити, що понад 80 мільйонів людей у світі наразі живуть із тривалим ковідом.
Наслідки, які приніс тривалий ковід наразі ще не «підраховані», але вони будуть величезними. Британський національний інститут досліджень здоров’я виявив, що у 80% хворих посткоронавірусний синдром впливав на працездатність. Більше третини людей із тривалим ковід заявили, що унаслідок цього вони втратили можливість заробляти достатньо коштів.
Наразі лікарі точно не знають, як саме треба лікувати тривалий ковід. Вчені вважають, що посткоронавірусний синдром – це поєднання стійкої вірусної інфекції (для лікування якої з часом може бути знайдений відповідний лікарський засіб), хронічного аутоімунного розладу (який потребує дорогого, складного догляду, як при ревматоїдному артриті або розсіяному склерозі) та тривалого пошкодження деяких тканин організму, спричиненого інфікуванням COVID-19.
Зрештою, для деяких «компонентів» посткоронавірусного синдрому можуть бути знайдені ліки. Наразі Америка інвестувала у дослідження цієї проблеми близько 1,15 мільярда доларів.
Пацієнтам із тривалим ковідом часто потрібні місяці реабілітації, щоб упоратися з проблемою. Системи охорони здоров’я та роботодавці повинні готуватися допомагати людям, які страждають від посткоронавірусного синдрому, включаючи навіть тих, хто не має доказів інфікування COVID-19, оскільки не робив тест. Своєчасна реабілітаційна допомога може врятувати від проблем зі здоров’ям та фінансами.
Можливо, з часом навіть доведеться створювати спеціалізовані клініки для лікування тривалого ковіду, адже зараз люди часто переходять від одного фахівця до іншого у намаганнях встановити діагноз.
Роботодавці, зі свого боку, повинні переосмислити, як ставитися до працівників, які страждають від тривалого ковіду, оскільки працездатність таких людей змінюється. Уряди повинні контролювати, щоб людей із посткоронавірусним синдромом не звільняли з роботи.
Адже якщо ситуацію не контролювати, то мільйони молодих людей та працівників середнього віку можуть назавжди покинути «ешелон робочої сили». Одним із підходів може стати опора на схему виплат по інвалідності, яка використовується в Нідерландах.
Нідерландські роботодавці та працівники, яким занадто важко працювати у звичайних умовах, спільно складають план, відповідно до якого хворий працівник може повернутися на роботу за нових умов. Віддалена робота та гнучкі графіки полегшили б цю проблему. Адже багатьом людям із посткоронавірусним синдромом потрібно більше часу для реабілітації та повернення до нормального стану працездатності.
Під час гострої фази пандемії було допущено багато помилок, але тоді людство фактично опинилося у пастці. Однак на пандемію «тривалого ковіду» потрібно реагувати вже зараз, щоб не витрачати марно час, резюмує видання.
Дані досліджень вказують на те, що люди, які одужують після COVID-19, можуть відчувати довготривалий вплив на здоров'я. Найбільш масштабне у своєму роді дослідження, опубліковане в п’ятницю в медичному журналі The Lancet встановило, що втома та труднощі зі сном є найпоширенішими симптомами після коронавірусу, які спостерігаються у 63% та 26% пацієнтів відповідно, через шість місяців після встановлення їх первинного діагнозу. Захворювання також може давати тривалі психологічні ускладнення: 23% пацієнтів повідомляють про тривогу або депресію.