Кліматичний саміт Cop26 може закінчитися невдачею. Кожен, хто спостерігав за спробами Світової організації торгівлі скласти глобальну угоду про вільну торгівлю, знає, наскільки важкими можуть бути багатосторонні переговори, пише The Guardian.
Прорив у Глазго можливий, але для цього потрібні дві речі: найбільші країни-джерела викидів парникових газів повинні прискорити свій шлях до кліматичної нейтральності, і вони мають визнати, що допомагати іншим регіонам світу, які вже борються з наслідками глобального потепління, це їхній обов’язок.
Підтвердженням необхідності міжнародної солідарності є звіт Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), в якому підкреслюється те, що вплив зміни клімату є нерівномірним. Простіше кажучи, частини світу, найбільш уразливі до підвищення глобальної температури та екстремальних погодних явищ, найменш готові до цього. За даними ЮНКТАД, країни, що розвиваються, вже відчувають у три рази більші економічні втрати, ніж держави з високим рівнем доходу — результат кліматичної катастрофи.
Протягом років багаті країни обіцяли, що нададуть необхідні ресурси, щоб бідніші частини світу могли адаптуватися до зміни клімату, але так і не виділяли обіцяних 100 мільярдів доларів на рік. Бездіяльність принесла свої наслідки, оскільки, за оцінками ЮНКТАД, витрати на адаптацію до кліматичних змін вже подвоїлися до 200 мільярдів доларів на рік і будуть продовжувати зростати в міру підвищення глобальної температури: до 300 мільярдів доларів на рік до 2030 року і 500 мільярдів доларів до 2050 року.
Так, вирішення проблеми зміни клімату коштує дорого. Крім того, зараз уряди країн оцінюють економічні витрати пандемії. Але зрештою бездіяльність коштує набагато дорожче.
Центральні банки відчувають напругу. Зростання інфляції поставило на карту їхній авторитет – і вони це знають. Крістін Лагард з Європейського центрального банку була надзвичайно схвильована, оскільки вона категорично відкинула ідею про те, що вартість позик у єврозоні має зрости наступного року. Ринки помилилися, наполягала Лагард. Колись було так, що ринки більше прислухалися до того, що говорив президент ЄЦБ. Але у наші дні центральні банки мають менше впливу.
Точка зору Лагард полягає в тому, що нинішній високий рівень інфляції є тимчасовим явищем, викликаним тиском на глобальні ланцюги поставок через припинення пандемічних карантинних обмежень. Голова Банку Англії Ендрю Бейлі висловив подібний аргумент, як і Джером Пауелл з Федеральної резервної системи США.
Останні показники зростання США підкреслюють дилему центральних банків. Поєднання зростання кількості випадків хвороби і меншої кількості економічних стимулів з боку уряду у Вашингтоні призвело до помітного уповільнення економіки в третьому кварталі. Хоча повільне зростання в кінцевому підсумку має означати зниження інфляції, ринки налаштовані перевірити рішучість урядів.
Від зустрічі на саміті G20 у Римі в ці вихідні очікувалося небагато, і це прикро, тому що ідея об’єднання світових лідерів для вирішення глобальних проблем – важлива.
Колишній прем’єр-міністр Британії Гордон Браун вважає, що настав час для G20 діяти.
Програми вакцинації від коронавірусу працюють, але не скрізь. Справа не тільки в тому, що країни G20 «захопили» 89% контрактів на поставку вакцин від фармацевтичних компаній. Вакцини, що зберігаються на Заході, підуть нанівець у той час, коли майже 100 країн, що розвиваються, не можуть запустити свої програми вакцинації. Аналітики називають це «найбільшим провалом міжнародної державної політики», резюмує видання.
Попри те, що багато країн поставили «кліматичні цілі», зростання кількості парникових газів в атмосфері і пов’язане з цим глобальне потепління, продовжуються. Дипломати, науковці, лобісти, активісти, ЗМІ, політики та бізнесмени зібралися в Глазго на кліматичний саміт — COP26. Це може викликати думку про те, що проблема зміни клімату буде вирішена, але такі широкі очікування є помилкою, пише The Economist.