Часті і масові атаки Росії проти української енергетичної інфраструктури занурили мільйони людей в темряву, позбавивши їх тепла, світла і води якраз на початку зими, коли температури опускаються нижче нуля.
В Україні і на Заході швидко засудили російські удари як воєнні злочини через шкоду, яку вони завдали цивільному населенню. Але знищення ліній електропередач було частиною війни вже давно. Тож чи російська стратегія насправді порушує міжнародний закон? Таке питання ставить BBC.
Видання пише, що до певної межі частини інфраструктури електрозабезпечення можуть розглядатися як законна ціль, якщо вони використовуються для живлення військових об’єктів. Якщо навіть мережі служать однаково і мирним мешканцям, і військовим, їх можна знищувати за умови, що «це дасть чітку військову перевагу».
В 1991 році США атакували енергетичну інфраструктуру Іраку. Цю стратегію сильно критикували в ті часи. Пізніше, в 1999 році, війська НАТО завдавали удари по електромережі в Сербії. В обох випадках цивільне населення зіштовхнулося з втратою доступу до енергії. BBC зауважує, що бувають випадки, коли краще нейтралізувати військовий об’єкт, відрізавши його від живлення замість ударів ракетами чи артилерією.
«Чи краще тимчасово позбавити частину цивільного населення доступу до електроенергії на обмежений період замість ризику вбити мирних мешканців через загальний ефект від кінетичної зброї? Звісно», - сказав професор Військового коледжу ВМС США Майкл Шмітт.
Однак, навіть у випадках, коли об’єкт - це законна військова ціль, атаки проти них все одно обмежені.
«Держава, згідно з міжнародним гуманітарним законом, зобов’язана обирати цілі або тактики так, щоб завдати цивільним якомога менше шкоди. Меньше смертей і менше поранень, але отримання військової переваги», - пояснила доктор Марія Варакі з кафедри воєнних досліджень Королівського коледжу.
BBC пояснює, що смерть і поранення цивільних внаслідок удару по військових цілях - це не обов’язково порушення міжнародного закону. Але країни зобов’язані дотримувати принципу пропорційності, який вимагає, щоб шкода, завдана мирним мешканцям, не була більшою, ніж отримана військова вигода. Сторони повинні «постійно дбати» про те, щоб зберегти мирне населення і цивільне майно. Президент Володимир Зеленський сказав, що після ударів по містах в листопаді в Україні 10 мільйонів людей залишилися без електроенергії. А половина можливостей українських електромереж була втрачена. Станом на вівторок шість мільйонів українців все ще були без електроенергії. Професор Шмітт підкреслює, що в певний момент «шкода для цивільних настільки серйозна, що натиснути на курок просто не можна».
Вид переваги, отриманої від удару по критичній інфраструктурі - це теж фактор, який варто врахувати, щоб визначити, чи була атака порушенням міжнародного гуманітарного закону.
«Деморалізація людей, тероризування людей - все це не вважається прийнятною військовою перевагою. Терор проти цивільного населення розглядається воєнним злочином», - пояснює доктор Варакі.
Попри наполягання Росії на тому, що вона завдає удари лише по військових об’єктах, Кремль також натякає, що його удари переслідують мету змусити Київ сісти за стіл переговорів.
«Небажання української сторони вирішувати проблему, почати переговори, її відмова шукати компроміс - ось наслідок всього цього», - сказав прес-секретар Кремля Дмітрій Пєсков.
Агресор може сподіватися, що, знищивши цивільну електромережу, він зможе зламати ворога морально. Але згідно з міжнародним законом, такого виправдання не достатньо. Щоб атака була законною, потрібна чітка військова вигода. На думку професора Шмітта, зважаючи на масштаби російських ударів по українській інфраструктурі, навряд чи їх можна виправдати таким чином.
«Ми досягли тієї точки, коли вони б’ють по такій великій кількості цілей, що я не можу собі уявити, щоб вони змогли кваліфікувати кожен з об’єктів енергетичної інфраструктури як військовий», - сказав він.
Будучи офіцером ВПС США у відставці, професор Шмітт також сумнівається, що Росія розглядає і затверджує кожен об’єкт, який атакує, як цього вимагає міжнародний гуманітарний закон.
«Просто неможливо проводити операції такої інтенсивності і частоти на всій території країни, при цьому виконуючи вимогу підтвердження кожної цілі», - пояснив він.
Зважаючи на це, професор Шмітт переконаний, що головний мотив Росії - це «терор проти цивільного населення». У свою чергу доктор Варакі, зауважує, що якими б не були російські причини для обстрілу українських електромереж, Москва досі не демонструвала бажання звести до мінімуму шкоду для цивільних.
«Можна ідентифікувати загальну закономірність, згідно з якою російська армія не переймалася смертями цивільних», - сказала вона.
Станом на 28 листопада Росія завдала удар по 200 окремих цілях української енергетичної інфраструктури. Мільйони людей залишилися без електроенергії, споживання якої в Україні тепер обмежене в багатьох регіонах. Але, як зауважив професор Шмітт, якщо Росія сподівалася таким чином деморалізувати населення, тоді така тактика навряд чи спрацює.
«З історичної точки зору, немає причин думати, що українці морально зламаються. Путін так тільки зміцнює їхню рішучість боротися проти Росії. Це стратегічний прорахунок», - пояснив експерт.
Тож чи порушила Росія міжнародний закон? Будь-який юридичний процес, який може початися в майбутньому, повинен спочатку розглянути, чи велика кількість енергетичних об’єктів могла вважатися законними військовими цілями. І навіть якщо вони були такими, шкода, завдана цивільному населенню, не повинна бути більшою, ніж конкретна військова вигода. І ця вигода за своєю природою повинна бути військовою. Тероризування населення - це не законна причина для обстрілів. Росія і України - сторони Першого додаткового протоколу Женевської конвенції, в якому всі ці правила описані. Час покаже, чи Росії хоч колись доведеться пояснювати відповідність своїх дій цим правилам.