Через два тижні після інавгурації президента США Джо Байдена лідер Франції Еммануель Макрон публічно висловився про важливість діалогу з Москвою, додавши, що Європа не може ігнорувати вплив Росії, тому ЄС має бути достатньо потужним, щоб захищати власні інтереси. Європа прагне бути більш незалежною на політичній арені, тому Байдену може бути важко відновити втрачені союзницькі відносини між США та ЄС, пише The New York Times.
30 грудня, всього за кілька тижнів до інавгурації, Європейський Союз оголосив про важливу інвестиційну угоду з Китаєм, навіть попри заяву радника Байдена з питань національної безпеки Джейка Саллівана з проханням про проведення "ранніх консультацій" з Європою щодо Китаю.
Отже, навіть якщо Сполучені Штати змінили керівництво Білого дому, Європа визначає власний курс на Росію та Китай, і цей курс не обов'язково співпадає з цілями Байдена. Новому американському лідеру доведеться докласти багато зусиль, щоб виправити помилки свого попередника Дональда Трампа та відновити союз із Європою.
У п’ятницю Байден виступить на Мюнхенській конференції з безпеки - на з'їзді лідерів та дипломатів з Європи і США. Виступаючи на конференції два роки тому, Байден скаржився на шкоду, яку адміністрація Трампа завдала колись міцним відносинам між Вашингтоном та головними європейськими столицями.
"Це теж пройде. Ми повернемося", - сказав тоді Байден.
Виступ президента в п'ятницю обов'язково повторить цю обіцянку і ще яскравіше продемонструє його звичний заклик до об’єднання західного фронту проти антидемократичних загроз, які представляють Росія та Китай. Багато в чому такі розмови, безперечно, будуть сприйняті як теплі слова для європейських лідерів, особливо після президенства Трампа.
Але якщо «керівництво» Байдена означає повернення до традиційного американського припущення, що лідером Заходу мають бути саме США, то багато європейців, імовірно, будуть проти. Угода Європейського Союзу з Китаєм та розмови про Москву від таких лідерів, як Макрон, демонструють, що Європа має власні інтереси та уявлення про міжнародну політику.
"Байден сигналізує про неймовірно жорсткий підхід до Росії та Китаю, визначаючи нову глобальну холодну війну проти авторитаризму", - сказав директор з досліджень Європейської ради з міжнародних відносин Джеремі Шапіро. За його словами, багатьох європейських лідерів це нервує.
"Ми завжди розуміли, що не зможемо просто з'явитися і сказати: Гей, хлопці, ми повернулися! Але навіть попри все це, я думаю, був оптимізм, що відновити союзи буде простіше, ніж здається", - сказала кандидат на посаду відповідального за відносини з Росією Ради національної безпеки США Андреа Кендалл-Тейлор.
Співробітник Німецького фонду Маршалла в Берліні Ульріх Спек додав, що після заморожування відносин за Трампа він очікував більшого потепління після вступу на посаду Байдена, але цього не сталося.
Байден швидко зробив багато найпростіших кроків до примирення та єдності з Європою, включаючи приєднання до Паризької кліматичної угоди, відновлення акценту на багатосторонній співпраці та правах людини, а також пообіцявши відновити Іранську ядерну угоду 2015 року.
Але знайти спільну мову із демократичними союзниками щодо Росії та Китаю буде набагато складніше.
Китай може бути конкурентом для США, але він давно став важливим торговельним партнером для Європи. І хоча європейські лідери розглядають Пекін як системного суперника та конкурента, вони також розглядають його як партнера, а не ворога. І Росія залишається ядерно-озброєним сусідом, попри свої нечесні важелі впливу.
Оскільки Байден востаннє перебував у Білому домі, будучи віце-президентом за часів адміністрації Барака Обами, багато чого змінилося на міжнародній арені відтоді. Велика Британія - історично найнадійніший дипломатичний партнер Сполучених Штатів, вийшла з Європейського Союзу і зараз менш ефективно координує зовнішню політику зі своїми континентальними союзниками.
"Я не думаю, що США мають багато спільних інтересів із Європою, дипломатично і стратегічно", - сказав колишній заступник державного секретаря та посол при НАТО в адміністрації Джорджа Буша Ніколас Бернс.
Конференцією з питань безпеки цього тижня не керує німецький уряд, але на ній виступить канцлер Німеччини Ангела Меркель, а також Байден, Макрон та прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон. Крім того, сама Німеччина зараз підтримує проект газопроводу з Росією, проти якого виступають США.
Християнсько-демократична партія Меркель обрала Арміна Лашета своїм лідером, і він, ймовірно, є кандидатом на посаду канцлера на осінніх виборах. Можна припустити, що Лашет матиме свій погляд на політику щодо Росії і Китаю. Він поставив під сумнів масштаби російської політичної дезінформації та хакерських операцій, а також публічно критикував "антипутінський популізм". Він рішуче підтримував експортну економіку Німеччини, яка глибоко покладається на Китай. Німеччина все ще має намір ввести в експлуатацію трубопровід "Північний потік-2". Минулого року німецькі політики відповіли на погрози економічного покарання з боку американських республіканських сенаторів, заявляючи про "шантаж", "економічну війну" та "неоімперіалізм". Меркель захищає проект як бізнес-підприємство, а не як геополітичну заяву. Німці стверджують, що енергетичні норми Європейського Союзу та нова конфігурація трубопроводів зменшують здатність Росії маніпулювати поставками і що Москва більше залежить від доходу, ніж Європа від газу.
У Франції Макрон давно намагався розвинути більш позитивний діалог з Путіним, але його зусилля щодо "перезавантаження" не дали результату. Цього місяця керівник зовнішньополітичного відомства Європейського Союзу Жозеп Боррель навіть здійснив візит до Москви, який закінчився розчаруванням та загостренням кризи у відносинах із Кремлем, коли міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров на прес-конференції назвав Європейський Союз "ненадійним партнером".
Представники адміністрації Байдена кажуть, що координація з Європою ніколи не була простою, але зараз лідери ЄС підтримують оновлене американське лідерство - особливо зважаючи на зростання загрози з боку Китаю.
Що стосується Пекіна та інвестиційної угоди, то після довготривалих непростих переговорів європейські чиновники захищають договір як бажання отримати такий самий доступ до китайського ринку для своїх компаній, який американські фірми отримали за угодою Трампа з Китаєм минулого року.
"Немає жодних причин для того, щоб ми страждали від нерівних ігрових умов, у тому числі щодо США. Чому ми повинні сидіти на місці?", - сказала директор ЄС із питань торгівлі Сабіна Вейанд на віртуальному форумі на початку лютого.
Вейанд зазначила, що угода встановлює високі стандарти китайської торговельної практики, яка в кінцевому підсумку поставить США та Європу "в сильніші позиції щодо більш жорсткої політики відносно Китаю". Однак, на думку колишнього торговельного переговорника США Венді Катлер, інвестиційна угода ЄС та Китаю потенційно може ускладнити трансатлантичне співробітництво. Так чи інакше, в сучасному світі демократичним союзникам стає дедалі важче знаходити спільні та несуперечливі інтереси, і адміністрація Байдена вже відчула це на собі, резюмує видання.
Міністр оборони США Ллойд Остін нещодавно заявив, що співпраця США із союзниками по НАТО може стати ключовою умовою для повернення глобальної стабільності. Теоретично, це дуже добре - Америці потрібні сильні союзники. Але проблема в тому, що ні Остін, ні адміністрація Байдена, схоже, не збираються визнавати, що старі, нереформовані союзи можуть бути малоефективними, оскільки інтереси союзників останнім часом сильно відрізняються.