Від державного перевороту в М’янмі до автократичних режимів у Китаї та Росії - все це стає свідченням того, що західні демократичні цінності наразі перебувають під загрозою. Авторитаризм у світі ризикує стати новою нормою, якщо з ним не боротися, пише британська газета The Guardian.
Хто ж винен у тому, що демократичні цінності так постраждали? Можна звинувачувати нового американського президента Джо Байдена за те, що він не вступив на посаду раніше, або ж колишнього лідера США Дональда Трампа за те, що він «приязно» ставився до авторитарних правителів. Ще простіше звинуватити Китай у тому, що він підтримує авторитаризм і ставить прибуток вище за людей.
Державний переворот у М’янмі став ще одним доказом того, що демократія на міжнародній арені переживає не найкращі часи. Питання в тому, що збирається з цим робити міжнародне співтовариство?
Проблема стосується не лише М'янми. По всьому світу авторитарні лідери здобувають серйозні переваги. Переворот у М’янмі є ще однією віхою в тому, що колишній міністр закордонних справ Великої Британії Девід Мілібенд називає "віком безкарності".
Це правда, що США подали надзвичайно поганий приклад. У листопаді Аун Сан Су Чжи отримала явну перемогу на виборах у М’янмі. Начальник армії М'янми Мін Аунг Хлаїн заявив про шахрайство. Ігноруючи конституцію, він задумав скасувати голосування силою. Звучить знайомо? У Вашингтоні на Трампа чекає суд за подібну спробу, хоча його намір втриматися на посаді зазнав невдачі. У М'янмі наростають протести та репресії. Хто ж притягне до відповідальності Мін Аунг Хлайна?
Крім того, Китай веде цинічну гру. Він заперечує підтримку державного перевороту, що цілком правдоподібно. Величезні інвестиції Китаю вимагають стабільності, а не повернення до демократичної агітації. Проте Пекін стане переможцем, якщо Захід повернеться до каральних санкцій. Цей результат зробить генералів М'янми «ненависними» у себе вдома, підданих остракізму за кордоном і більш залежними, ніж будь-коли, від китайського лідера Сі Цзіньпіна.
Деякі вважають державний переворот першим великим випробуванням для Байдена щодо його відданості захисту глобальної демократії. Аналітик Азім Ібрагім стверджує, що угода між США та Китаєм можлива.
"США можуть визнати комерційні інтереси Пекіна в обмін на підтримку Китаю змусити М'янму гуманно вирішити кризу і закріпити силу демократичних сил в країні", - запропонував він.
Цей сценарій був би оптимістичним, вважає Ібрагім. Але Китай не надто підтримує демократію, свідченням цього є політика щодо Гонконгу. Крім того, Пекін звинувачують у порушенні прав уйгурів у Сіньцзяні. Хто притягне китайського президента Сі Цзіньпіна до відповідальності?
Те саме питання можна поставити і щодо російського лідера Володимира Путіна. Суворому нахабству спроби вбивства опозиційного активіста Олексія Навального відповідало несправедливе ув'язнення минулого тижня. Путін проігнорував міжнародний галас, що виник у результаті. Він ігнорує загальнонаціональні протести, що призвели до масових арештів. Путін ігнорує власні закони Росії. Однак його зухвалість не є несподіванкою.
Після вторгнення в Грузію в 2008 році Путін зрозумів, що можна не боятися дій міжнародної демократичної спільноти. Після того він анексував Крим у 2014 році та здійснив військове втручання в Україну, Сирію та Лівію. Він навіть намагався зірвати вибори в США, але навіть це не завадило йому налагодити «приязні» відносини з Дональдом Трампом.
Щодо внутрішньої політики, тим більше, Путін робить те, що йому подобається. Він та його товариші-мільярдери не надто бояться західних санкцій. Страждають звичайні росіяни, а Путін? Він думає, що у нього імунітет.
Чи можуть внутрішні опоненти та західні уряди щось зробити, щоб похитнути авторитаризм Путіна? Як показав білоруський диктатор Олександр Лукашенко, сучасні авторитарні режими, які контролюють вулиці, суди, засоби масової інформації та інформаційний дискурс, можуть існувати майже нескінченно довго.
Путін та подібні йому авторитарні лідери свідчать про відсутність колективної міжнародної сили політичної волі. Якби Німеччина скасувала проект трубопроводу "Північний потік-2", це б збентежило Путіна. Проте канцлер Ангела Меркель не буде цього робити - і ЄС не наполягатиме. Принципи та демократичні цінності – це дуже добре, але гроші та влада мають більшу силу.
Критика Байдена не надто налякала Москву. То що ж йому робити? Виступаючи в п'ятницю, Байден знову вимагав звільнення Навального і погрожував Росії, але так і незрозуміло, як саме він збирається змусити Кремль відповідати за всі злочини.
Дехто вважає, що Навальний, принижуючи Путіна, вже здобув моральну перемогу. Але авторитарні режими повинні нести реальну відповідальність за свої злочини.
Байден повинен "об'єднати вільний світ, щоб остаточно протистояти диктатурі", це може ознаменувати світанок "нового порядку демократії", але все ще залишаються сумніви. Зрозуміло, що в цілому Байден та Захід мають дедалі менше важелів впливу, коли зіштовхуються у конфронтації не з урядами іноземних держав, що реагують на звичайний тиск, а з бандитськими режимами, що захищають свої егоїстичні інтереси.
Навіть там, де авторитарне управління важко назвати рідкістю, є ознаки погіршення. Для прикладу можна поглянути на масові вбивства, які зараз відбуваються на півночі Ефіопії. Про них мало повідомляють. Безкарність поширюється, безвідповідальність стає вірусною. Авторитаризм - це нова норма. Згідно з останнім опитуванням Economist, лише 8,4% населення світу живе в умовах повноцінно функціонуючої демократії, тоді як більше третини живе під авторитарною владою - і ситуація лише погіршується. Навіть коли західні політики наполегливо намагаються змусити диктаторів «виправити» свою політику, вони, як правило, приречені на програш, але це треба змінити, резюмує газета.
Нагадаємо, 2 лютого військові М'янми звільнили більшість регіональних міністрів, затриманих під час перевороту 1 лютого.
На виборах у листопаді партія Су Чжі отримала 396 з 476 місць в об'єднаній нижній і верхній палатах парламенту. Виборча комісія підтвердила цей результат.
Але військові після виборів заявили про масштабні порушення. Виборча комісія відхилила ці претензії як бездоказові. Військовий переворот стався в день, який мав стати першим у каденції нового парламенту. Замість цього Су Чжі та інші депутати, які мали складати присягу, були затримані.
Докладніше про те, що відбувається в М'янмі, читайте в новині ZN.UA «Військовий переворот в М'янмі: що відбувається і що буде далі».