Під час президентства Дональда Трампа в США диктатори відчували м’яке ставлення Білого дому. Тепер вони намагаються перевірити, чи насправді президент Джо Байден серйозно ставиться до «розправи» з авторитарними лідерами. Саме тому вони тестують Байдена, пише The Washington Post.
«Найсвіжіше» випробування відбулося у вівторок вранці, коли білоруського активіста Віталія Шишова знайшли мертвим в одному з парків Києва. Його смерть, швидше за все, була однією із серій гучних нападів на тих, хто наважився критикувати білоруського диктатора Олександра Лукашенка, давнього союзника президента Росії Володимира Путіна.
Білоруська спортсменка Христина Тимановська отримала притулок у Польщі після того, як її намагалися примусово відправити додому з Олімпіади в Токіо за критику на адресу тренерів. Спроба викрадення дисидентів була успішною, коли режим Лукашенка змусив пасажирський літак приземлитися в Мінську, щоб заарештувати журналіста Романа Протасевича.
Лукашенко не єдиний, хто ставиться до дисидентів як до «здобичі», переслідуючи їх навіть за межами своєї країни. Дисиденти з Руанди, Росії, Китаю, Таїланду, Узбекистану, Туреччини, Ірану та Саудівської Аравії втекли за кордон від авторитарних режимів, але навіть в еміграції не змогли уникнути загибелі.
Настав час Байдену завдати удар у відповідь. Білий дім повинен змусити диктаторів зрозуміти, що епоха Трампа закінчилася, і Сполучені Штати знову підтримують демократію, а також дійсно готові діяти, коли диктатори «полюють» і вбивають своїх опонентів.
Слабкі санкції, спрямовані проти «інсайдерів режиму», можуть нічого не змінити. М’які санкції - це часто символічне покарання, яке Лукашенко вже врахував у своєму аналізі витрат та вигод. Замість цього Байден повинен розгорнути більш рішучу відповідь як сигнал решті світових диктаторів.
Байден уже зустрівся з лідеркою опозиції Білорусі Світланою Тихановською, яку вважають справжнім переможцем білоруських президентських виборів. Тепер Білий дім може продовжити, здивувавши режим Лукашенка покаранням, яке дійсно стане болісним. Санкції проти найважливіших нафтохімічних галузей Білорусі.
Стратегію можна узгодити із союзниками, щоб переконатися, що тиск збільшується. Треба «розібратися» з податковими гаванями, які дозволяють відмивати брудні гроші. Розробити міжнародний продемократичний фонд для більш прямої підтримки білоруської опозиції або створити міжнародну платформу для білоруських дисидентів. Білий дім міг би розглянути можливість використання обмежених кібер-операцій проти цілей білоруського режиму як попереджувальні постріли.
Але Байдену треба піти ще далі. Президенти мають великий вплив, особливо лідери США. Байден може вплинути на новий міжнародний порядок. Він повинен зробити це, чітко продемонструвавши, що ядром його зовнішньої політики буде скоординована боротьба з авторитаризмом. Доктрина Байдена має бути спрямована на стримування диктаторів.
Це могло б вдало поєднуватися з рештою зовнішньої політики Байдена, яка поки відзначилася відходом від воєн на Близькому Сході та більш жорсткою лінією щодо Китаю. Деякі завзяті реалісти в адміністрації Байдена хочуть, щоб він зайняв більш прагматичну позицію, намагаючись працювати з автократами, де це можливо, розглядаючи права людини та демократію як відокремлені питання від основних геополітичних інтересів. Це було б серйозною помилкою. Противники Сполучених Штатів більше не визначаються географією - Схід проти Заходу, а радше авторитаризмом проти демократії.
Продемократична стратегія зовнішньої політики також зміцнить порядок денний Байдена у Сполучених Штатах. Зрештою, Республіканська партія після Трампа все більше приймає бренд авторитаризму. Продемонструвавши, що його адміністрація виступає за демократію за кордоном, Байден може одночасно підкреслити, що республіканці підривають демократію вдома.
Можливо, такі диктатори, як Лукашенко, часто страждають від «манії величі», але вони є раціональними політичними гравцями, які роблять аналіз витрат та вигод, перш ніж діяти. На даний момент вигоди від усунення дисидентів для консолідації влади істотно переважають передбачувано невеликі геополітичні витрати, якими погрожує Захід.
Поки Байден не змінить цей розрахунок, сміливі демократичні рухи від Білорусі до М'янми та Тунісу будуть в’янути. Автократи у всьому світі ставатимуть сміливішими. Через це і американські інтереси опиняться під загрозою, оскільки авторитарні противники продовжують випробовувати США. Байден повинен використати Білорусь як приклад, показавши, що кожен диктатор ризикує зіштовхнутися з рішучою реакцією Білого дому, резюмує видання.
Режим білоруського диктатора Алєксандра Лукашенка продовжує використовувати викрадення, захоплення заручників і політичні вбивства як засіб боротьби з інакомисленням та залякування опозиції.
У травні в аеропорту Мінська примусово посадили літак Ryanair, аби затримати засновника опозиційного Telegram-каналу NEXTA Романа Протасевича. Разом із журналістом затримали його дівчину Софію Сапегу. Після затримання Протасевича погрозами та катуванням змусили дати інтерв’ю із «каяттям».
Минулого тижня режим спробував взяти у заручники легкоатлетку Христину Тимановську, яка виступала на Олімпіаді в Токіо.
Представники білоруської збірної спробували депортувати легкоатлетку, але Тимановська відмовилася летіти і звернулася за допомогою до МОК.
Докладніше про те, як працює гібридна терористична атака, читайте у статті соціального психолога Олега Покальчука «Периферія мішені» у ZN.UA.