Цей рік був одним з найгірших для головних автократів світу: Владіміра Путіна, Сі Цзіньпіна і аятоли Алі Хаменеї. Кожен з них закінчує 2022-й з глибокими ранами, які вони завдали самі собі. Це все наслідки поганих рішень, які гордовитим автократам було легше прийняти, ніж потім скасувати.
Зважаючи на це, США і їхні глобальні партнери повинні подвоїти зусилля в 2023 році, щоб визначити хід протистояння між демократіями і деспотіями, яке визначить світовий порядок після Холодної війни. Про це в своїй статті пише виконавчий директор Atlantic Council Фредерік Кемпе. Він нагадує, що президент США Джо Байден постійно наголошував на цьому протистоянні як на історичному «переломному моменті».
«Його третій рік на посаді дає йому найкращу можливість отримати довготривалі результати цього змагання», - переконаний Кемпе.
Експерт нагадує, що на початку 2022 року здавалося, що автократи переживають підйом. В лютому, перед початком зимової Олімпіади, Путін і Сі Цзіньпін оголосили про «безмежне» стратегічне партнерство. А потім почалося російське вторгнення в Україну. Але з того часу справи Росії, Китаю і Ірану пішли зовсім погано. Помилки їхніх автократичних лідерів поглибили глибокі слабкості країн, водночас провокуючи нові труднощі без легких рішень.
Кемпе пише, що найгіршим став випадок Путіна, чия безрозсудна, неспровокована і незаконна війна проти України призвела до загибелі 6490 мирних мешканців, згідно з останніми оцінками ООН. Через цю ж війну більше мільйона росіян втекли з власної ж країни. Міжнародні спостерігачі вказують на докази злочинів проти людства, скоєні російськими військовими.
Крім того, Путін відкив російську економіку далеко в минуле. Деякі експерти переконані, що на ціле десятиліття. А санкції тільки починають «кусатися».
«Він ніколи не відновисть свою міжнародну репутацію, а його армія, попри багато років капіталовкладень, показала себе як погано підготовлена, недисциплінована і деморалізована сила», - пише автор.
Він визнає, що помилки Сі Цзіньпіна поки що були не такими кривавими. Надмірності його масштабної політики «нульової толерантності» до COVID-19 спровокували спонтанні протести, які кидають найбільш серйозний виклик за все десятиліття його правління. Тільки минулого місяця 20-й з’їзд Комуністичної партії призначив Сі Цзіньпіна лідером Китаю втретє. Але протести, які почалися невдовзі після того, зруйнували ауру невразливості і очевидної підтримки суспільства.
«Сі Цзіньпін переживає кризу, яку сам створив. І швидкого чи безболісного виходу немає. Кількість нових випадків зараження COVID-19 наближаються до рекордного рівня. Хвороба поширилася в 85% китайських міст. Якщо закрутити гайки ще більше, щоб взяти вірус під контроль, економічна ціна стане ще вищою, роздмухуючи невдоволення суспільства ще більше. Якщо дозволити йому поширюватися, сотні тисяч людей помруть. Китайський лідер шукає середину між двома варіантами, але не відомо, чи вона взагалі є», - писало видання The Economist.
Окрім коронавірусу існує ще одна проблема. В небезпеці опинився неписаний соціальний контракт між 96 мільйонами членів Компартії і 1,4 мільярдом жителів Китаю. Люди змирилися з обмеженням свобод і були вірними партії за умови, що вона забезпечить економічні вигоди і соціальну захищеність. Низка політичних помилок уповільнила зростання китайської економіки до 3% в 2022 році. Але Сі Цзіньпін продовжує ставити контроль партії вище економічних свобод.
Глобальні ставки в контексті протестів, які охопили Іран, менш очевидні. Але для Близького Сходу і світу загалом було б набагато краще, якби з’явився більш поміркований і плюралістичний Іран, зосереджений на потребах свого суспільства. Було б краще, якби Тегеран відмовився від регіонального авантюризму і зробив крок назад від ядерної межі. Втім, і тут режим сам створив свої проблеми. Протести стали результатом надмірної жорстокості влади і ендемічної корупції.
Що потрібно зробити в 2023 році, щоб перетворити авторитарні невдачі в більш стабільний наступ «вільного світу»? Кемпе нагадує про цьогорічний звіт Freedom House, згідно з яким вже 16 років поспіль демократія у світі скорочувалася.
«Перш за все, США і їхні партнери повинні поглибити і розширити свою військову і фінансову підтримку України. Ключові чиновники адміністрації Байдена розуміють, що це визначальна битва нашої ери після Холодної війни. Без військової і фінансової підтримки США і без об’єднання союзників Америки надзвичайної стійкості і сміливості Києва може не вистачити», - пише директор Atlantic Council.
Він вказує на те, що обережність Байдена і його страх перед початком Третьої світової війни, про який він часто говорить, призвели до появи обмежень поставок озброєнь Україні. Крім того, сповільнився темп їхнього потрапляння на поле битви. Швидші поставки кращих систем ППО в більшій кількості можуть врятувати багатьох українців.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг мав рацію, коли звинуватив Путіна в спробі перетворити зиму в зброю, сподіваючись за допомогою холоду змусити українських громадян підкоритися. Можливо, найбільша небезпека криється в тому, що Захід втомиться підтримувати Україну, а зовнішній тиск на Київ з вимогою почати переговори зросте. Хоча лише нові перемоги на полі бою змусять Путіна вивести війська і піти на поступки, які дозволять Україні стати безпечною, суверенною і демократичною.
Кемпе зауважує, що дії для протистояння Росії потрібні вже зараз. Водночас, щоб розібратися з китайським викликом, потрібен більш терплячий курс, йти яким буде легше, якщо Путін зазнає стратегічної поразки в Україні. Експерт вважає, що президент США вчинив правильно, коли зустрівся з лідером Китаю під час саміту G20 на Балі, щоб збудувати фундамент для недопущення повного провалу найбільш важливих у світі двосторонніх відноси. В 2023 році США потрібно активізувати свої зусилля з об’єднання союзників в Європі і Азії навколо сталого, заснованого на консенсусі підходу до Китаю, який би враховував глибокі слабкості Пекіна і стримував його зусилля, націлені поглинути Тайвань і перекроїти глобальний порядок.
Автор вважає, що існує три потенційні результати цього «переломного моменту»: відновлення і переформатування ліберального світового порядку, який існує зараз, поява нового неліберального порядку на чолі з Китаєм або крах будь-якого порядку взагалі і перехід до «закону джунглів», як того хоче Путін. Ближче до кінця 2022 року ціна альтернативних моделей стає дедалі більш очевидною. А тому дуже важливо, щоб в 2023-му демократії об’єдналися навколо спільної мети сформулювати глобальне майбутнє поруч з поміркованими, сучасними недемократіями, які хотіли б більш захищений, процвітаючий і справедливий світ.