Побудова розгалуженої, багаторівневої та масової системи «фільтрації» цивільного населення, яку російські окупанти створили на тимчасово окупованих територіях України, примушує замислитись: а навіщо вона потрібна Росії? До повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року практики фільтрації окупант застосовував в окремих районах Донецької та Луганської областей, але вони не були такими масштабними. Тоді у громадян залишалася можливість відносно безпечно пересуватися між ТОТ і вільними територіями України. Тепер такої можливості вже немає. Чому окупант посилив репресивну практику, пояснюють Олександр Клюжев та Олександр Неберикут у статті для «Окуповані. Як українців пропускають через фільтраційні табори».
«З одного боку, відповідь очевидна. За рахунок цивільних осіб Росія планувала і планує збільшувати «обмінний фонд», видаючи активістів, посадовців місцевого самоврядування та звичайних громадян за диверсантів, агентів українських спецслужб і партизанів. Практика «роздування» списку на обмін за рахунок цивільних уже стала візитівкою росіян, яку вони використовують дедалі активніше», – пишуть автори.
Своєю чергою Станіслав Мірошниченко, журналіст «Медійної ініціативи за права людини» і дослідник російської фільтрації, зазначає, що для росіян неважливо — цивільна особа перед ними чи військова. Представники країни-агресорки називають усіх військовими саме для включення їх до обмінного фонду. Траплялися випадки, коли вони хапали цивільних, перевдягали у військову форму й імітували їхню належність до військових формувань.
«Вторгнення на території областей, які Росія з 2014 року планувала «захищати», засвідчило, що окупант сам боїться необхідності захищатися від «звільненого» населення. Щойно окупанти зайшли, наприклад, до Харківської області, як відразу повідомили про запровадження фільтраційних заходів і прямо оголосили їх мету: не допустити, щоб місцеві допомагали ЗСУ», – зазначили Клюжев та Неберикут.
Так, окупаційні режими на новозахоплених українських територіях стоять на глиняних ногах, підпертих варварським просіюванням усіх потенційних загроз. Для того, щоб стати викликом для маргінальних окупаційних режимів, не треба бути партизаном чи передавати дані українським органам.
«Як засвідчують періодичні істерики місцевих колаборантів, режим починає нервувати, коли люди просто відмовляються вчити своїх дітей за російськими програмами або продовжують працювати на законних, а не вигаданих окупантом комунальних підприємствах. Відсутність підтримки вторгнення з боку місцевого населення та катастрофічний дефіцит кадрів для окупаційних адміністрацій компенсується репресивною системою фільтрації і створенням атмосфери тотального страху. Крім виявлення «буйних» і потенційних «революціонерів», Росія боїться виникнення в майбутньому справжнього партизанського руху і намагається бити на випередження», – пишуть автори.
Вони зазначають, що за допомогою «фільтрації» та заборони вільно виїхати на підконтрольні Україні території російські загарбники намагаються одномоментно розірвати всі зв’язки між українськими співгромадянами. Те, до чого окупанти в ОРДЛО дійшли за роки, російський агресор реалізував за лічені тижні. Таргетування цивільних і поспіх у зведенні стін між вільними й окупованими територіями засвідчують слабкість позицій Росії. Втім, на жаль, як зазначили автори, від констатації невпевненості й комплексів агресора людям легше не стає. Саме по них проходить каток репресій, залякування та принизливої перевірки з усіма найгіршими наслідками.
«Фільтраційні табори й заходи мають і комерційний вимір. Запровадження тотальної перевірки громадян України стало для окупаційних адміністрацій і військових підрозділів агресора стабільним джерелом заробітку та наживи. Відома на весь світ зацікавленість агресора у пральних машинах виявилася й під час фільтраційних заходів. Вибивання грошей із громадян за проходження перевірки стало такою самою буденністю, як і побиття чи роздягання. У Рубіжному Луганської області, наприклад, можна було відкупитися від садистів за 100 доларів США. Але, як зазначають місцеві, можливість домовитися на грошовій основі для багатьох була рятівною соломинкою», – пишуть автори.
На думку радника мера Маріуполя Петра Андрющенка, людям варто шукати виходи на контакти, які допомагають безболісно пройти фільтрацію. Зокрема, він рекомендує цивільним громадянам: «Зараз уже є шляхи, як можна її досить безпечно пройти, що не становить великої таємниці в містах, де це робиться. Тому треба шукати це джерело і йти саме таким шляхом».
Неберикут та Клюжев вказують, що путінці не були б путінцями, якби не скористалися своїми ж злочинами для пропаганди. Піддаючи мільйони українців через жахливу фільтрацію, окупанти закликають їх не їхати на вільні території, посилаючись на загрози фільтрації.
«Експеримент зі створення нової нормальності у свідомості людей спрямовано на те, щоб вони опустили руки і не мріяли про повернення до безпечного життя. Росіяни активно моніторять заяви українських чиновників про безпекові заходи і брехливо подають населенню їх як доказ того, що Україна вдається до аналогічних дій. Цинічна російська дезінформація заляканих громадян потребує інформаційної протидії з боку Української держави», – зазначають автори.
Повідомлялося, що у Маріуполі російські загарбники посилили перевірки та «фільтрацію» через спротив місцевого населення. Зокрема, при в’їзді з Запорізької області в Маріуполь навіть ті, хто вже пройшов «фільтрацію» змушені йти на додатковий допит ФСБ.