У вівторок, 19 січня, християни святкують Хрещення Господнє або Богоявлення. Народна назва цього свята – Водохреща або Йордан. У цей день Іван Хреститель хрестив Ісуса Христа у водах річки Йордан.

Вважається, що цього дня уся вода набуває цілющої сили, тож українські віряни не лише п’ють її, а й купаються в ополонках. Купання в ополонці вважається давньою українською позицією, хоча церква та історики мають іншу думку.

Не радять пірнати у крижану воду без підготовки й лікарі. Варто утриматися від «змивання гріхів» і людям, котрі мають хронічні захворювання або перехворіли на коронавірус.

Пірнати чи не пірнати: поради лікарів

Поради українцям дає заступник головного лікаря Миколаївської обласної лікарні, викладач Чорноморського національного університету ім. Петра Могили Дмитро Бачинський.

1. Варто утриматися від купання на несанкціонованих пляжах, особливо там, де не перевірено дно, ні в якому разі не заходити у воду в стані алкогольного сп'яніння і не допускати переохолодження.
2. Не можна купатися в тих водоймах, де не чергують представники служб порятунку і медичні працівники.
3. Не можна пірнати у воду безпосередньо з льоду, а при груповому купанні кількість людей, які знаходяться у воді, не повинна перевищувати трьох осіб.
4. Також заборонено купання дітей без нагляду батьків або дорослих.
5. Ні в якому разі не можна пірнати у воду – заходьте в ополонку повільно і обережно.
6. Безпосередньо в ополонці можна перебувати всього кілька секунд – зазвичай не більше трьох – потім потрібно переодягнутися в теплий одяг і піти в тепле приміщення або автомобіль, де відразу випити гарячого чаю з медом.
7. Перед тим, як прийняти рішення зануритися в крижану воду, обов'язково треба проконсультуватися з лікарем про стан власного здоров'я. І якщо він виявить протипоказання, то краще утриматися від традиційних купань, особливо людям із захворюваннями легенів і серцево-судинної системи.

У Центрі громадського здоров’я МОЗ нагадують, що купатися в ополонці не варто вагітним жінкам та дітям, молодшим за шість років, а старших повинні пильнувати дорослі. А тим, хто все ж вирішив зануритися у крижану воду, варто заздалегідь підготуватися до цього.

1. Обов’язково зробіть руханку перед тим, як зайти у воду.
2. Зніміть металеві прикраси. Метал охолоджується дуже швидко, і його контакт зі шкірою може призвести до обмороження окремих ділянок чи холодових травм. Наприклад, кільця сповільнюють рух крові в пальцях, а отже вони швидше замерзнуть.
3. Заходьте в ополонку поступово: намочіть обличчя, груди, живіт та спину, а вже потім занурюйтесь по шию.
4. Після купання добре розітріться рушником, якомога швидше змініть мокрий одяг на сухий, аби зменшити холодове навантаження. Теплий одяг має бути з мінімальною кількістю ґудзиків та застібок, а взуття – без шнурівок.
5. Не залишайте відкритими кінцівки та голову: через долоні та оголену голову ви втрачаєте чимало тепла й можете захворіти.
6. Щоби не замерзнути – рухайтесь. Можна підстрибувати на місці, ходити, зробити пару простих вправ чи просто обніматися, коли є з ким. Рухи допоможуть прискорити кровообіг.
7. Візьміть із собою термос із чаєм.
8. Не забувайте, алкоголь створює лише ілюзію тепла і натомість призводить до величезної його втрати. Куріння ж зменшує швидкість кровообігу в кінцівках, а отже робить їх більш уразливими до холоду.

Як вберегтися від переохолодження і що робити, якщо воно все ж сталося:

1. Озноб, тремтіння, блідість, а згодом і посиніння шкіри, біль у пальцях рук і ніг. При І ступені обмороження шкіра блідне, знижується чутливість уражених ділянок, а після зігрівання спостерігається почервоніння і набряк. При ІІ ступені шкіра набуває синьо-червоний відтінок, на її поверхні з'являються пухирі з прозорою рідиною, людину лихоманить, підвищується температура. ІІІ і IV стадії супроводжуються відмиранням тканини, ризиком розвитку гангрени.
2. Найчастіше обмороження зачіпає пальці, кисті, стопи, вуха і ніс.
3. При легкому переохолодженні достатньо тепло вдягнутися, випити гарячий солодкий чай або каву, щоб зігрітися.
4. Якщо побіліли щоки, ніс або вуха, достатньо розтерти їх чистою рукою до почервоніння і появи поколювання. Можна використовувати для розтирань суху вовняну тканину і розчин спирту або горілки. Не можна розтирати обморожені місця снігом – він ще більше охолоджує і пошкоджує шкіру.
5. Ні в якому разі не можна поливати обморожені ділянки гарячою водою. Якщо з'явилася набряклість відмороженого місця або пухирі, то не можна робити розтирання. Потрібно покласти на відморожені місце пов'язку з товстим шаром вати і доставити постраждалого до лікарні.
6. Людину з будь-яким видом відмороження необхідно помістити в тепле приміщення і дати їй гарячий чай або каву.

Зазвичай після купань на Водохреща до лікарів вишиковується черга з пацієнтів, хворих на бронхіти, пневмонію, інфаркти та інсульти. З огляду на складну епідемічну ситуацію в країні – коронавірус, сезонний пік захворюваності на респіраторні захворювання – це може додатково збільшити навантаження на медичну систему. І про це варто пам’ятати, тим, хто сьогодні піде пірнати в ополонки.

Пірнати чи не пірнати: роз’яснення церкви

Пірнання в ополонку під час святкування Хрещення Господнього не є давньою українською традицією, заявили у Православній Церкві України. Перші згадки про масові пірнання у цей день датовані лише серединою ХХ століття.

«У нашого народу такої традиції, пов’язаної зі святом Богоявлення, не було. Деякі історики пов'язують такий звичай з нашими північними сусідами, росіянами, у яких було прийнято пірнати в холодну воду після лазні, а також із поширенням ідей загартування організму, як частини здорового способу життя», - кажуть священики.

Помилковою є і думка, що купання у крижаній воді на Водохреще «змиває всі гріхи». Акт занурення в освячену воду, без покаяння у гріхах, може призвести до їх подолання, наголошують у ПЦУ.

«Церква не забороняє пірнати у зимову воду, це право і вибір кожного. Але ми закликаємо не вважати цю дію церковною, пов’язаною зі святкуванням Хрещення Господнього.  Хто робить такий вибір – має чинити це усвідомлено та відповідально», - додали у Православній Церкві України.

Пірнати чи не пірнати: трохи історії

Історик та директор Міжнародного інституту афонської спадщини Сергій Шумило також каже, що жодних купань на Водохреща у наших пращурів не було. Як приклад він наводить записи відомого етнографа Дмитра Яворницького, який дізнався про традиції святкування від старого козака Дмитра Коржа.

У цей день усі козаки вдягались у найкращий одяг, брали найкращу зброю і збиралися на площі перед церквою, де стояли рядами по куренях, без шапок, до завершення богослужіння.

Після закінчення Божественної Літургії з церкви виходив настоятель із хрестом у руці, за ним парами йшли ієромонахи з євангеліями, іконами, у дорогому одязі; за духовенством злагоджено, рядами, з хоругвами та важкими гарматами ступали козаки; за козаками – маси простого люду, і всі разом висипали на середину Дніпра, на Йордан. 

Там усі вони слухали службу, а коли архімандрит уперше занурював хрест у воду, козаки «одночасно гримали таким залпом, що від того удару аж земля стогнала, а глядачів укривав густий дим, мов пітьма». Так козаки проганяли геть нечисту силу.

«Бруднити» освячену воду власним тілом вважалося неприйнятним. Освячену воду з річок набирали та пили протягом року, до наступного Водохреща.

Традиція купання на Водохреща є в інших народів, зокрема, вона поширена на Балканах. Як пояснює Шумило, з’явилась вона через те, що під час освячення води священик інколи впускав хреста і потрібен був той, хто пірне і дістане його. Однак участь у святкових «запливах» беруть не усі старі й малі, а лише треновані плавці.

Більше про традиції одного з найбільших різдвяних свят – у нашому матеріалі «Хрещення Господнє: традиції свята».