Ще кілька тижнів тому здавалося, що війна в Україні застигне в суворі зимі і жодна сторона не досягне помітного прогресу. Цей прогноз змінився з раптовим та успішним українським контрнаступом у Харківській області, який підбадьорив західних прихильників України і призвів до взаємних звинувачень у Москві. Про це йдеться в статті CNN.
Російські військові запитують себе, як Україна захопила більше території за тиждень, ніж вони – за місяці. Кремль стоїть перед вибором, чи оголошувати загальну мобілізацію, щоб відновити свої пошарпані підрозділи, та думає, як впоратися з дефіцитом бюджету.
Ще одна потенційна дилема: перші ознаки того, що китайська підтримка російського вторгнення, яка ніколи не була щирою, може слабшати.
Змінне поле бою
Приголомшливий контрнаступ України та просування на півдні поставили Кремль перед низкою варіантів і всі погані. З наближенням зими треба вибрати, якому фронту віддати перевагу і чи подвоїти зусилля для захоплення Донецької та Луганської областей. Взяти Донецьку область зараз важче через численні недоліки матеріально-технічного забезпечення, які лише загостряться взимку. За лічені дні Росія втратила один із трьох напрямів атаки на Донецьку область. А російська оборона в Херсоні перебуває під постійним тиском через те, що українці тримають під вогневим контролем переправи через Дніпро і б’ють по тилах.
Російська армія не має достатньо свіжих підрозділів. Є постійні повідомлення про погіршення дисципліни серед їхніх частин. Про це та про проблеми командування свідчить безладний відступ на Харківщині.
Росія все ще має вогневу перевагу, але не змогла використати її. Це визнав навіть Владімір Путін, заявивши, що наступальна операція на Донбасі «йде повільними темпами, але продовжується. Поступово, поступово російська армія займає нові території».
Українська перемога?
Українська перемога залежить від того, як вона визначається. Президент Зеленський заявив про намір повернути всі окуповані території, а також Крим.
Генерал Девід Петреус, колишній директор ЦРУ та командувач збройними силами США в Іраку, сказав CNN, що очікує, що Україна поверне територію, захоплену росіянами з лютого, і «навіть можливо, що вони можуть повернути Крим і Донбас», чому сприятиме зростання опору на окупованих територіях. Але це займе час і спричинить жорстку боротьбу.
Успіх України на полі бою залежатиме від продовження постачання західної техніки, але запаси в кількох країнах скорочуються. США все ще надзвичайно обережні щодо надсилання Україні зброї, яка має радіус дії понад 80 км і може завдати удару по Росії та наразі не готові надати ракети великої дальності ATACMS. Деякі західні чиновники побоюються, що приниження Кремля може спровокувати непередбачувану реакцію, навіть включаючи тактичну ядерну зброю.
Колишня заступниця генерального секретаря НАТО Роуз Ґоттемюллер сказала BBC: «Мене хвилює такий сценарій на даний момент... Мета полягала б у тому, щоб спробувати змусити українців у їхньому терорі капітулювати».
Президент США Джо Байден застеріг Путіна від подальшої ескалації бойових дій в Україні, заявивши, що будуть наслідки, якщо Кремль використає хімічну або ядерну зброю в боях.
Інші аналітики зазначають, що використання тактичної ядерної зброї мало б обмежені військові переваги, і що військові можуть навіть порушити наказ Путіна щодо її використання. «Важко уявити, що навіть ядерні удари дозволять Росії зламати волю України до опору», – заявив головнокомандувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний.
Росія все ще має арсенал балістичних та інших ракет, які можуть бути використані для завдання катастрофічної шкоди українській інфраструктурі: енергетиці, воді та зв’язку. І є ознаки того, що російські війська роблять саме це.
Газовий гамбіт
Стратегія Кремля в тому, щоб зменшити європейську рішучість у підтримці України, зануривши її в енергетичну кризу. Іво Даалдер і Джеймс Ліндсі пишуть у Foreign Affairs, що «найбільша надія Путіна – можливо, його єдина надія – полягає в тому, що підтримка Заходом України впаде, оскільки витрати на війну, включаючи дефіцит енергоресурсів і зростання цін, почнуть вражати». Майбутня зима стане важким випробуванням енергетичного тиску Москви. Замість того, щоб шукати компроміс, європейські уряди дійшли висновку, що поступки лише підбадьорять Кремль. Вони налаштовані на значні витрати для захисту споживачів і довгострокову стратегію зменшення залежності від російських енергоносіїв.
Є також ознаки того, що прибуток Росії від нафти і газу досяг піку. За прогнозами, видобуток російської нафти через санкції до лютого наступного року впаде на 17% порівняно з довоєнним видобутком.
Немає голубів миру
Українці послідовні щодо того, що не ведуть переговорів з Москвою, поки всі окуповані території не будуть звільнені. Враховуючи нинішній стан бойових дій, для України мало стимулів домагатися перемир’я, тоді як Кремлю буде важко змінити хід своєї «спеціальної військової операції».
Девід Петреус вважає, що Росія зіткнулася з «катастрофічною ситуацією» у військовому плані і «буквально закінчується без солдатів, боєприпасів, танків, бойових машин і так далі». Колишній директор ЦРУ і генерал армії США у відставці очікує, що Путіну доведеться переглянути свою позицію наступної весни, «якщо НАТО залишиться єдиним у розв’язанні зимових енергетичних проблем і якщо Україна продовжить боротьбу. Але він не буде вести переговори раніше, оскільки холодна зима – його найкраща зброя».
Після цього почнеться повна дія ембарго на російську енергетику з боку західних урядів і Японії, а також на експорт високотехнологічного обладнання до Росії. Останнє вже позначилося на виробництві зброї.
Український конфлікт підкинув чимало сюрпризів – і прогнози можуть бути дурною справою. Нинішній стан поля бою свідчить про те, що початкові ролі України та Росії – захист і напад – можуть помінятися найближчими місяцями, а російські сили – подвоїти безжальне бомбардування цивільних цілей.
Ідей щодо трансформації світового порядку більше немає. Спроби сформулювати якісь прийнятні концепції впродовж кількох останніх років були непереконливі. Шість місяців війни Росії проти України неймовірно прискорили час, зробивши неможливе можливим. Детальніше про це читайте в статті Сергія Корсунського «Війна з Росією: яким повинен бути світ після перемоги України і Заходу?»