Коли війна закінчилася, країна мала дуже спустошений вигляд. Майже всі промислові структури були знищені авіаударами. Інфраструктура стала непридатна для користування. А великі міста розбиті бомбардуваннями. Російські сили окупували схід, а мільйони людей втекли від їхньої жорстокості. Однак, економіка Західної Німеччини відновилася після 1945 року, що дуже швидко почали називати Wirtschaftswunder - економічним дивом.
На відміну від нацистської Німеччини, Україна - не агресор. І в неї шанси стати переможцем. Разом з тим, відбудова країни буде монументальним завданням, - пише The Economist. Війна, яку розв’язав Владімір Путін, відібрала життя тисяч ні в чому невинуватих людей і ще мільйони змусила тікати. Житлові будинки, лікарні, мости й порти перетворилися на руїни. Оскільки кінця війни поки не видно, можна очікувати нових руйнувань. Чиновники й економісти оцінюють завдану шкоду і, спираючись на досвід Німеччини й інших країн, думають, як організувати подальшу відбудову.
Дослідники з Центру дослідження економічної політики (CEPR) підрахували, що загальна вартість відбудови України буде коштувати в районі 220-540 мільярдів доларів. Приблизно таку ж цифру називав і український уряд. Способи організації реконструкції, а також реформи, які будуть супроводжувати цей процес, будуть не менш важливими, ніж бюджети. Якщо все зробити правильно, можна перетворити придушену олігархами економіку, в більш відкриту й динамічну.
Буде не просто виправити завдану війною шкоду для української економіки. Віденський інститут економічних досліджень (WIIW) підрахував, що на постраждалі регіони припадає 29% ВВП країни. Споживання електроенергії скоротилося на третину у порівнянні з показниками за минулий рік. Згідно з даними Нацбанку, 30% компаній по всій Україні повністю припинили роботу, а ще 45% - скоротили об’єми випущеної продукції. Світовий банк вважає, що у 2022 році українська економіка скоротиться на 45%.
Уряд намагається скоротити шкоду, де тільки може. Допомога Заходу на рівні 7 мільярдів доларів допомогла зберегти на плаву державні витрати. Фермери отримали 675 мільйонів доларів для початку посівної кампанії. Промисловість може подати заявку на допомогу з перевезення виробництва всередині України. Росія заблокувала експортні маршрути в Чорному морі. Тож Київ разом з ЄС намагаються налагодити торгівлю через суходіл. 80% українського експорту все ще можуть залишити країну.
Разом з тим, ціна відбудови розбитих війною регіонів буде немалою. Попереду три головні завдання. Перше - розчистити постраждалі території від мін і вибухонебезпечних уламків. Масштаби замінування поки не відомі. Однак, попередній досвід говорить, що робота буде досить дорогою. Ще до початку повномасштабного вторгнення Росії Міноборони України підрахував, що на розмінування Донбасу, куди російська армія принесла війну в 2014 році, знадобиться 650 мільйонів євро. А в Іраку процес ліквідації мін, який тривав десятиліття, коштував близько мільярда доларів. Економічна вигода розмінування може бути дуже великою. Колись Мозамбік був всіяний мінними полями. Після їх ліквідації ВВП країни зріс на 20%.
Також дорого буде коштувати забезпечення житлом і продовольством. Враховуючи, що Україна - продовольчий гігант, вона зможе нагодувати своїх громадян. Однак, кількість внутрішніх переселенців буде зростати. Київська школа економіки підрахувала, що вартість знищеного житлового фонду становить 29 мільярдів доларів. Але ще дорожче буде коштувати відновлення інфраструктури й промислових об’єктів. Українські експерти підрахували, що відбудова всього: від електростанцій до заводів, мостів і доріг обійдеться більш ніж в 50 мільярдів доларів. Але зупинка виробництва, обслуговування й притоку інвестицій призведуть до того, що навіть уцілілу інфраструктуру доведеться оновити. Дослідження WIIW показало, що після вторгнення на Донбас в 2014 році такий занепад призвів до втрати близько 60% пов’язаної з війною інфраструктури до кінця 2019 року. Тож розрахунки уряду України, які свідчать, що цього разу на відновлення інфраструктури і промисловості буде коштувати 119 мільярдів доларів, не далекі від правди.
Для реконструкції потрібен буде план, фінанси, а також чіткий процес розподілення грошей між проектами. Уряд України створив фонд відбудови. А міністерства висувають пропозиції, що потрібно відбудувати. Український мінфін втрачає приблизно 2 мільярди доларів доходів щомісяця. Тож знадобляться додаткові фінанси. Процес відбудови лише збільшить навантаження на бюджет. Уряд, який вже у великих боргах, може опинитися в ситуації, коли він не зможе брати позики. Тож знадобиться комбінація з пом’якшення боргового навантаження і грантів.
Фінансування повинно надійти від західних урядів, міжнародних організацій і приватних інвесторів. Пропозиція використати заморожені російські активи теж обговорюється. Але навряд чи це станеться, хіба що такий пункт з’явиться в майбутній мирній угоді. Гранти, особливо від ЄС, - це не щось нове. Польща, яка за кількістю населення подібна до України, за 2014-2020 роки отримала 106 мільярдів євро для фінансування аграрного сектору й інвестицій. Фінансування приватного бізнесу може мати форму субсидованих кредитів, наприклад, від ЄБРР. За останні роки банк інвестував в Україну близько 18 мільярдів доларів.
Наступне питання - розподілення коштів, що може виявитися непростим завданням для економіки, яка багато років була отруєна корисними інтересами. З 2014 року Україна зробила свої тендери більш конкурентними. Однак, цього разу контракти будуть значно більшими. CEPR пропонує використовувати рамкові угоди — постійні контракти з фірмами на поставку певного продукту за фіксованою ціною — і відкриті контракти, які навіть без тендерів забезпечують прозорість. Останній етап відбудови України передбачає, що економіці країни потрібно допомогти процвітати в довгостроковій перспективі. В 2019 році ВВП на душу населення в країні був нижчим, ніж на момент розпаду СРСР. Це стало знаковою ілюстрацією довготривалої відсутності реформ. Багато з 1500 державних підприємств були або збиткові, або не приносили значних прибутків. Ще до початку повномасштабного вторгнення МВФ закликав уряд посилити антикорупційні закони й зміцнити верховенство закону.
Українська політична підтримка складних реформ і їхня перевірка в післявоєнному інвестиційному процесі буде важлива для успіху відбудови. Було б добре, якби уряд розцінив процес як можливість зробити економіку більш сучасною й конкурентоспроможною (а промисловий сектор більш «зеленим»). Досвід також свідчить, що успіху також може допомогти тісніша інтеграція з Європою, як це сталося з Західною Німеччиною багато десятиліть тому. Швидкий розвиток Польщі теж пов’язаний з інтеграцією. За 15 років після вступу в ЄС ВВП країни на душу населення збільшився більш ніж на 80%.
Україна вже намагалася будувати тісніші зв’язки з Заходом. Український експорт в ЄС зріс до 36% станом на 2020 рік. В цей час, торгівля з Росією скоротилася з 18% до 5,5%. Один зі способів заохотити реформи - це зробити їх вимогою для більшої інтеграції з європейським ринком і ланцюгами забезпечення, наприклад, через дорожню карту до членства в ЄС.
Попереду нелегкий процес. Реформування інститутів вимагає політичної волі. Чим довше буде тривати війна, тим більше шкоди буде завдано Україні і тим важчим буде процес відбудови. Також жодне фінансування ніколи не залагодить жахіття війни. Однак, обережне планування може, принаймні, прокласти шлях до світлого і більш заможного майбутнього.
Раніше Україна отримала опитувальник для набуття статусу кандидата члена Євросоюзу. Документ передала особисто після переговорів із Зеленським президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн. Вона заявила, що йдеться про прискорену процедуру, оскільки відносини України та ЄС настільки розвинені, що Брюссель не потребує відповідей.