Низка українських правозахисних організацій виступила із заявою щодо вироку активісту Сергію Стерненку. У заяві, опублікованій на сайті Центру прав людини ZMINA, йдеться про те, що справа про нібито викрадення Стерненком Сергія Щербича є політично вмотивованою.
“Ця справа викликала значний суспільний резонанс, мітинги на підтримку Сергія Стерненка пройшли в багатьох містах України (подекуди – з незаконними затриманнями мітингувальників з боку поліції). Вона також загострила питання довіри суспільства до судової влади та системи правопорядку, які не були належно реформованими після Революції Гідності, в результаті чого є вразливими, зокрема, до впливу Росії та проросійських сил”, - йдеться у заяві.
Правозахисники звернули увагу на те, що справу розглядав суддя Віктор Попревич, який, за висновком Громадської ради доброчесності, не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Також у заяві йдеться про відсутність у справі належних та припустимих доказів щодо вчинення “обвинуваченим” розбою. Тому стаття не може вважатися доведеною. Попри це Стерненка визнали винним за кількома статтями ККУ, в тому числі й за ч. 2 ст. 187 (Розбій).
Вказується, що від статті про незаконне позбавлення волі чи викрадення людини Стерненка, а також ще одного фігуранта справи Руслана Демчука, звільнили від покарання через закінчення терміну притягнення до відповідальності.
Активісти також звернули увагу на непропорційність покарання. Зокрема, Стерненка так само як і Демчука засудили до 7 років і 3 місяців в’язниці з конфіскацією частини майна. Однак, вбивцям громадської активістки Катерини Гандзюк дали лише від 3 до 6 років позбавлення волі. При цьому Катерину Гандзюк облили кислотою, у результаті чого вона й померла, а Щербич отримав легкі тілесні ушкодження та втратив 330 грн.
Крім того, “справу Щербича” розслідують вже шість років, а сам потерпілий п’ять років взагалі не з’являвся на судові засідання. Він прийшов до суду лише в листопаді 2020 року. Правозахисники зазначили, що вирок за “викрадення людини” після закінчення терміну притягнення до відповідальності може бути пов’язаний з можливим розвалом іншої справи проти Стерненка. Вона стосується “умисного вбивства”, коли активіст смертельно поранив одного із двох нападників. При цьому то був вже не перший напад на Стерненка.
"Наведені факти свідчать про те, що переслідування Сергія Стерненка та Руслана Демчука в “справі Щербича” має політичні мотиви, а судова система, розглядаючи цю справу, не керувалася принципами незалежності та безсторонності. Під час розгляду “справи Щербича” варто також брати до уваги загальний контекст переслідування Сергія Стерненка, напади на активіста, розгорнуту проти нього проросійськими медіа та діячами дискредитаційну кампанію, а також інші епізоди й справи, на прикладі яких виявилася не тільки очевидна неспроможність органів правопорядку розслідувати напади на Стерненка та гарантувати йому безпеку, але й залученість цих органів до фабрикування інших політично мотивованих справ проти одеського активіста”, - заявили правозахисники.
У заяві йдеться про те, що здійснення правосуддя у справах Стерненка неможливе без розгляду провадження щодо викрадення Сергія Щербича неупередженим та безстороннім судом не Одеської області. Також під час розгляду справи потрібно враховувати принципи відкритості, гласності та публічності можливістю суспільства мати доступ до аргументів, поданих сторонами в суді.
Правозахисники заявили про необхідність ефективного розслідування та розгляду в суді інших епізодів щодо переслідування самого Стерненка. Зокрема, мова йде про три напади на активіста у 2018 році, зі встановленням і притягненням до відповідальності нападників, замовників злочину, а також правоохоронців, які саботували їхнє розслідування та фабрикували інші кримінальні справи проти Стерненка.
Крім того, за словами правозахисників, чесні розслідування неможливі без реформування судової системи за допомогою очищення та оновлення Вищої ради правосуддя із залученням представників громадськості та міжнародних експертів та гарантуванням їхньої вирішальної ролі в процесі.
Правозахисні організації закликали змінити запобіжний захід Стерненку у справі про викрадення на такий, що не пов’язаний із позбавленням волі. Вони вказали, що активіст брав участь у розгляді справи та не ухилявся від правосуддя.
“Справа Сергія Стерненка стала ще одним прикладом системної кризи в судовій владі та правоохоронній системі, відсутності довіри суспільства до судових рішень, поглиблення протистояння між суспільством і поліцією та ставить на порядок денний необхідність продовження розпочатих реформ, а також персональної політичної відповідальності очільників Міністерства внутрішніх справ та Офісу генерального прокурора, які їх саботують”, - йдеться у заяві.
Під нею підписалися:
- Центр прав людини ZMINA;
- Фундація DEJURE;
- Український незалежний центр політичних досліджень;
- ІСАР Єднання;
- Центр протидії корупції;
- Ініціатива “Хто замовив Катю Гандзюк?”;
- Автомайдан;
- Ліберально-Демократична Ліга України / Free Hong Kong Center;
- Лабораторія законодавчих ініціатив;
- Медійна ініціатива за права людини;
- ГО “Розвиток Приазов’я”;
- ГО “Опір.Орг”;
- Кримська правозахисна група.
23 лютого Приморський суд Одеси визнав активіста Сергія Стерненка винним в “викраденні людини заради заволодіння 300 гривнями” і засудив його до 7 років і 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією половини майна. Сторона захисту відразу ж заявила, що подаватиме апеляцію.
Вирок Стерненку спровокував масові протести в Києві й інших містах України. Під Офісом президента зібралися кілька тисяч людей. На Банковій відбулися сутички з поліцією, 17 осіб затримали. Організатори акції заявили про її безстроковий характер.
У 2015 році Стерненку оголосили підозру у викраденні Сергія Щербича, члена партії "Довіряй ділам" Геннадія Труханова. Активіст нібито організував викрадення депутата, щоб заволодіти його коштами. Крім свідчень потерпілого, інших доказів у слідства не було.
Детальніше про справу Щербича, у викраденні й катуванні якого звинуватили Стерненка, читайте в матеріалі Інни Ведернікової "Справа Стерненка. Хроніки реваншу".