На замовлення ZN.UA Центр Разумкова провів соціологічне дослідження, аби дізнатися, що українці думають про можливі переговори з РФ, чи готові до якихось поступок та, чи вірять взагалі у перемогу України на полі бою. Інна Ведернікова у статті «Війна чи мир. Українці хочуть повернути кордони 1991 року, але чиїми руками? Результати соціологічного дослідження» розповіла, що показали результати опитування.
«По-перше, очевидно, що українське суспільство несе на собі тягар війни, але не має можливості скласти реальне уявлення про ситуацію, включно з планами своєї влади та союзників. У держави немає виразної інформаційної політики, що ґрунтується на реальності, а не на її замовчуванні. Нерозуміння кінцевої мети війни, відсутність суспільного договору про те, якою ми бачимо й приймемо перемогу, дає змогу, з одного боку, Росії сіяти сумніви й розхитувати нас ізсередини. З іншого — не дозволяє міжнародним партнерам почути консолідований голос України, яка воює», – пише Ведернікова.
По-друге, як додає авторка, опитування підтвердило амбівалентність українського суспільства. Зокрема, більшість українців у тилу готові до переговорів з РФ, але не готові йти на жодні поступки. Більшість наполягає на кордонах 1991 року, але не відчуває сорому за ухилянтів. Також більш як половина українців живуть в оточенні тих, хто не хоче служити. Але вони разом вийдуть на громадянський протест, якщо їх не задовольнять умови миру.
«І це серйозний виклик як для держави, що воює, так і для суспільства. Тому що потрібно або апетити стримати, або сміливості та жертовності додати», – йдеться у статті.
Третій висновок стосується регіонального аспекту дослідження. Зокрема, кожен регіон Української держави переживає війну по-своєму. Все залежить від того, наскільки близько від нього бойові дії, як довго регіон живе війною, що йде вже десятиліття, які настрої і вплив яких політичних сил там був сильним до війни.
«Тому центральна влада має тримати руку на пульсі як Харкова, так і Одеси. Як Краматорська, так і Тернополя. Як Києва, так і Мукачева. А не просто затягувати повідець військових адміністрацій на шиї громад, щоб одержати в одноосібне користування місцеві бюджети. Це не про регіональну політику єдиної держави й точно не про перемогу», – пише Ведернікова.
По-четверте, як зазначає авторка, Україна повинна мобілізуватися в усіх значеннях, інакше українських ухилянтів мобілізує Росія. Йдеться про відповідальність за долю країни як кожного українця, так і влади. Яка в умовах, коли неможливо провести вибори, зобов’язана переформатувати уряд і взаємодію всередині системи держуправління.
«Наша державна машина має нарешті знятися з ручника Банкової й поїхати в потрібному напрямку і з потрібною швидкістю. І це особиста відповідальність не лише президента та його оточення, а й усіх політичних еліт, яким виявилося дуже зручно ховатися за спиною Єрмака й переслідувати власні шкурні інтереси», – підсумувала Інна Ведернікова.
ZN.UA вперше запитало в українців, як вони ставляться до «мирного плану» Путіна, оголошеного перед Самітом миру. І більшість громадян не згодні закінчити війну ціною втрати Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Зокрема, 83% не згодні, аби українські військові вийшли звідти. Крім того, 84% опитаних проти того, аби Україна офіційно віддала ці області РФ.
При цьому лише 44% українців вважають, що настав час для переговорів з РФ. І для більшості українців мінімально допустима умова для їх початку – це повернення України до кордонів 1991 року. Якщо ж раптом доведеться відмовитись від частини території, то більшість українців прогнозують спротив всередині країни. Водночас 76% респондентів заявили, що Путін допускає мир лише на власних умовах.
Щоправда, переговори з Путіним в Україні заборонені указом президента Володимира Зеленського. І лише 37% вважають, що цей указ треба скасувати.
Якщо ж говорити про військову перемогу над РФ, то в неї вірять 66% опитаних українців. Найменше віри у такий розвиток подій у жителів півдня.