О 1:23 26 квітня 1986 року на 4-му блоці Чорнобильської атомної електростанції стався вибух, в результаті якого атомний реактор був зруйнований, а у навколишнє середовище було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Безпосередніми жертвами катастрофи стали 50 осіб, які загинули при вибуху і померли від променевої хвороби пізніше. Близько 600 тисяч людей взяли участь у ліквідації наслідків катастрофи, 116 тисяч були евакуйовані з рідних місць, територія з населенням понад 5 млн. людина була сильно забруднена радіонуклідами. Сліди чорнобильської радіації були помічені на більшій частині Європи.
Причиною катастрофи став комплекс помилок у конструкції реактора, правилах його експлуатації і діях персоналу в нештатній ситуації. Можна сказати, що Чорнобиль – закономірний результат творчого та організаційного застою радянської системи, а економічний збиток від нього став одним з каталізаторів падіння СРСР.
У сучасній Україні залишаються невирішеними проблеми ліквідаторів чорнобильської катастрофи, умови життя самоселів у зоні відчуження і жителів заражених територій, які ніколи не відселялися. У 2016 році зруйнований реактор і споруджений над ним у 1986 році "саркофаг" вкрили захисною конфайнментом – найбільшої у світі рухомою конструкцією, яка розрахована на сто років безпечного зберігання радіоактивних речовин. Остаточні роботи по герметизації конфайнмента тривають. Також на території ЧАЕС побудовано сучасне сховище радіоактивних відходів, в якому поступово захоронюють обладнання та елементи конструкції станції.
Період напіврозпаду чорнобильських радіонуклідів займає сотні і тисячі років, вони знаходяться в землі і грунтових водах, у донному мулі Прип'яті і Дніпра з його водосховищами, потрапляють в атмосферу при кожній лісовій пожежі в Зоні. Ліквідація наслідків Чорнобиля – нагальна турбота як нашого, так і майбутніх поколінь українців.
Тим часом у Чорнобильській зоні стає тісно від сталкерів.