UA / RU
Підтримати ZN.ua

Російські окупанти «оголосили війну» немовлятам

За провали на фронті загарбники вирішили помститися мирним українцям, зокрема, дітям.

Ввечері 11 вересня окупаційні війська РФ завдали масованого ракетного удару по території України. Внаслідок атаки електрика зникла на всій території Харкова і Харківщини.

Поки росіяни у соцмережах і пабліках раділи «відплаті» за відступ, у Харківському перинатальному центрі на волосині висіли життя п’ятьох новонароджених малюків – згоріли джерела безперебійного живлення  системи життєзабезпечення всіх шести реанімаційних місць із кювезами для недоношених дітей.

Керівниця Харківського регіонального перинатального центру Ірина Кондратова поділилася у Facebook спогадами про ту страшну ніч.

«Ми знали, що так буде, з березня, ми навіть готувалися. Фантазія малювала жахливі картини, які матеріалізувалися з прильотом руських ракет. В реанімації новонароджених виявилось п’ять передчасно народжених дітей, заінтубованих, залежних від кисню, нестабільних», - пише Кондратова.

Вага немовлят при народження – від 900 грамів до двох кілограмів, вижити самостійно, без апаратів життєзабезпечення, вони б не змогли. А апарати не могли працювати без електроенергії.

«Ми витримаємо, без світла, без води, без тепла, без зв’язку. Ці 200 днів війни, яка почалась вісім років тому та триває кілька століть, змінили більшість із нас назавжди. І кожна дитина, яку мені вдасться врятувати, буде знати та пам’ятати про те, як її намагалися вбити оскаженіли терористи на початку її життя й розповість своїм дітям та онукам. До останнього подиху. Ніколи. Нікому», - додала вона.

Завдяки обладнанню від волонтерів, яке автономно працювало упродов чотирьох годин, малюків вдалося врятувати. А вранці наступного дня фахівці відновили автономну систему реанімації. А харківські бізнесмени привезли потужні акумулятори.

Читайте також: По кілька разів на день ми збиралися і я їм трошки прибріхував, що все добре — як лікарні на лінії фронту переживали перші дні війни

Як готувалися українські медзаклади до війни? Як вирішували проблеми на місцях після її початку? Де брали ліки та як мотивували персонал працювати у надскладних умовах? Читайте у статті Алли Котляр «Лікарні на лінії зіткнення: перші місяці роботи».