Свято Різдва Христового за юліанським календарем відзначається 7 січня. Воно належить до великих християнських, так званих Дванадесятих неперехідних свят. Це світле свято встановлене на честь народження у плоті Сина Божого Дівою Марією у Віфлеємі. Існує безліч народних традицій в цей день, головними з яких є спів колядок та ворожіння.
Різдвяні традиції
Святу передує Різдвяний піст, що триває з 28 листопада та завершується 7 січня. Під час посту люди можуть очиститися духовно та фізично, щоб підготуватися до Різдва.
Напередодні Різдва 6 січня відзначають Святвечір. В цей день родина збирається за святковим столом, на якому має бути 12 пісних страв, зокрема кутя та узвар. На Святвечір забороняється конфліктувати, лаятися, з’ясовувати стосунки, лихословити, займатися фізичною працею. 6 січня також не прийнято вживати їжу до того, як на небі зійде перша зірка, яку називають Вифлеємською. Саме вона символізує народження Ісуса Христа.
Святий Вечір розпочинають з молитви, потім запалюють різдвяну свічку. Господар будинку перед трапезою має благословити вечерю.
Почесне місце у хаті на Різдво відводилось для дідуха – снопа, що був оберегом роду та символом багатства та добробуту.
За традицією 7 січня прийнято вітати один одного словами «Христос народився!» та відповідати «Славімо Його!». На Різдво ходять на службу у храм, а хрещеники відвідують хресних.
На свято в народі є незмінна традиція – співати колядки. Молодь та діти ходять від будинку до будинку та колядують у Святвечір або з першого дня Різдва. Колядники носять із собою велику зірку, яка ознаменувала народження Христа у Віфлеємі. Її закріпляли на ціпку та покривали позлоченим папером.
Діти та молодь, які приходили до хати колядувати, спочатку просили дозвіл заколядувати, а коли господарі давали згоду, то починали спів. У колядках бажали щедрого врожаю, здоров’я та добробуту господарям. Вони мали пригостити колядників солодощами, або дати їм гроші.
Також однією з традицій на Різдво є вертеп – пересувний ляльковий театр, де ставили вистави на різдвяну тематику. Слід зазначити, що вертеп часто буває не лише ляльковим – часто люди надягали костюми різдвяних персонажів та розігрували сценки.
Ворожіння на Різдво
Цю традицію дуже любили дівчата. Вони збиралися разом та ворожили на судженого різними способами. Ворожити можна було у будь-який день під час Святок (з 7 по 19 січня).
Ворожіння на любовне сновидіннями
Дівчина перед сном мала з’їсти щось солоне, але запивати їжу водою заборонялося. У ліжку вона промовляла: «Суджений, ряджений, прийди до мене і дай мені напитися». У народі вірили, що той, хто прийде напоїти дівчину, за того вона вийде заміж.
Ворожіння на чашках
Дівчата брали декілька непрозорих чашок (за числом тих, хто ворожить). У них клали цибулю, хліб, гроші, сіль, воду, цукор та каблучку. Кожна дівчина мала обрати чашку із закритими очима. Тлумачення: каблучка – весілля, цибуля – сльози, хліб – добробут, цукор – веселощі, вода – стабільність, сіль – потрібно бути уважним: людині загрожують неприємності, гроші – багатство.
Ворожіння на чобітку
Такий спосіб гадання був найпопулярнішим серед дівчат. Незаміжні мали зняти взуття з лівої ноги та кинути чобіток за ворота. Потім вони дивилися результат: носок взуття повернувся до воріт – дівчина ще рік не вийде заміж, якщо в іншу сторону – сватання буде у новому році.