Ліфти по всій українській столиці забезпечені запасами на випадок збою електроенергії. Банки розіслали клієнтам повідомлення, щоб запевнити, що їхні гроші в безпеці у разі тривалого відключення електроенергії. Національна філармонія дає концерти на сцені, освітленій ліхтарями, що живляться від батарейок, а лікарі проводять операції за допомогою ліхтарика.
Це Київ, сучасна, процвітаюча європейська столиця з населенням 3,3 мільйона людей, а тепер постраждале від війни місто, яке бореться з нестачею електроенергії, водопроводу, мобільного зв’язку, центрального опалення та Інтернету. Про це йдеться у репортажі The New York Times.
Одне популярне кафе створило два меню: одне містить гарячу їжу, як-от домашню пасту, а друге пропонує холодні страви, як-от грецький йогурт із гранолою та яблучним пюре. В іншому ресторані шеф-кухар готував на тротуарному грилі, а двоє молодих людей гріли руки на вугіллі. Сонце сідає рано, ще до закінчення робочого дня, тож діти тримають ліхтарики, чекаючи у темряві, поки їхні батьки прийдуть, щоб забрати їх.
Генератори всіх розмірів гуркочуть і ревуть по всьому місту, де, за оцінками муніципальної влади, 1,5 мільйона людей все ще залишаються без світла понад 12 годин на добу.
Київ, який був відносно неушкодженим з весни, останніми місяцями знову став мішенню для російських ракет, націлених на енергомережу України.
Після дев’яти місяців війни вже нічого не шокує, але атаки викликали у киян роздратування та виснаження. Оскільки температура в місті часто нижче нуля, тривалі відключення електроенергії також потенційно смертоносні, бо загрожують службам охорони здоров’я, підвищуючи ризик переохолодження людей і призводячи до збільшення кількості нещасних випадків.
Попри те, що бригади працюють цілодобово, щоб усунути пошкодження від останнього обстрілу, який тимчасово вимкнув усі атомні електростанції в країні, українська влада видала термінові попередження про можливу ще одну хвилю ракет.
Минулого тижня небо над Києвом гриміло, коли над столицею було збито 20 російських ракет. Приблизно дюжина інших знайшли ціль. Пошкодження від останнього нападу виявилося найважчим для відновлення. Через тиждень більшість мешканців ще не знають, коли у них буде світло.
Міністр енергетики України Герман Галущенко заявив, що стабільність електропостачання «покращується з кожним днем».
«Якщо – це головне – не буде подальших атак на енергосистему, найближчим часом ми зможемо стабілізувати та скоротити час відключення», – сказав він.
Для найуразливіших – літніх мешканців, яким важко підійматися затемненими сходами у багатоповерхових квартирах, хворих, яким потрібна термінова допомога, травмованих дітей, які жадають рутини, – труднощі можуть бути жахливими. Для багатьох інших це дивне та виснажливе життя. Незважаючи на весь стрес і небезпеку, кияни продовжують працювати, з’являючись на роботі, піклуючись про сім’ю, долучаючись до допомоги нужденним і навіть дозволяючи собі певні слабкості.
38-річна Марина Мусат, масажистка, яка працює в центрі Києва, здивована тим, що останнім часом жоден клієнт не скасував замовлення.
«Ми всі продовжуємо жити, незважаючи на темряву», – сказала вона. Навіть у день минулого тижня, коли в повітрі вибухали страйки, постійний клієнт зумів зв’язатися з нею, щоб забронювати номер.
«Тож я взяла сумку й пішла на роботу, – сказала вона. – Трохи пригнічує, коли годинами працюєш у повній темряві, але я навчився робити масаж із закритими очима».
На Подолі генератори забезпечували електроенергією аптеки, ресторани, медичні клініки, готелі та магазини спортивних товарів, оскільки вони були налаштовані тримати свої двері відкритими.
Якщо коктейль Молотова був символом непокори для громадянської армії бариста, двірників і бухгалтерів, яка з’явилася після російського вторгнення дев’ять місяців тому, то генератор тепер є найкращою зброєю на енергетичному фронті.
«Чи можеш ти уявити? – заявив колишній чемпіон з боксу, а нині мер Києва Віталій Кличко в інтерв'ю. – В одну мить у вас немає електрики. Не тільки це. У вас немає води. Якщо ви хочете прийняти душ, немає шансів. У вас немає опалення. Ваш мобільний телефон не працює, немає зв’язку».
Він сказав, що це як опинитися на острові. Непередбачуваність призвела до імпровізації.
«Ми створили таке меню, у якому написано “кухня без світла” та “кухня з генератором», тож у кожного все одно буде трохи їжі та напоїв», – сказала 20-річна Валерія Мамишева, бариста в кафе готелю Bursa. Зараз, за її словами, вони працюють від генератора, тому їм довелося обмежити споживання і не можуть використовувати еспресо-машину.
«У нас є чай, є трохи алкоголю, коли це прийнятно продавати, і фільтрована кава», – сказала вона. Її посмішка була яскравою, але очі втомленими.
«У мене немає сил для тривоги та постійного тривожного стану», – сказала вона.
Незважаючи на труднощі, вона не хоче залишати Київ.
«Немає кращого місця, ніж дім, і я щойно зрозуміла, що буду сумувати за ним, якщо кудись поїду, – сказала вона. – Тому я вирішив залишитися тут і якось підтримувати економіку».
25-річна Антоніна Харченко каже, що більше не намагається їздити на роботу метро, оскільки менше поїздів означає затор на платформах. Але найбільшою її проблемою, за її словами, було відсутність опалення в її домі, коли вимикається електрика. Вона встановила ціни на генератори в Інтернеті, але найдешевший, який вона побачила, коштував понад 2700 доларів.
«Вони все одно були розпродані», – сказала вона.
41-річний начальник пожежної охорони ГУ ДСНС на Подолі Ігор Михненко каже, що імпровізація може призвести до нових небезпек. Багато людей почали використовувати газові кемпінгові печі у своїх будинках, часто розміщуючи їх поверх електричних плит.
«Коли електроенергія повертається, газові плити вибухають», – сказав він.
Але в Україні ризик відносний. 21-річний Дмитро Балла втік від російської окупації з Херсону наприкінці літа і є одним із десятків тисяч, які приїхали до столиці як місце притулку.
«Холодно, завжди холодно, – сказав він, гріючи руки на відкритому грилі ресторану, коли почав падати м’який сніг. – Але сигнали повітряної тривоги, відсутність електрики – це ніщо після того, як ви пережили російську окупацію».
Дмитро Остапенко, колишній міністр культури і мистецтв України, а нині директор Національної філармонії, сказав, що з моменту, коли вперше зникло світло на початку цього місяця, вони вирішили, що шоу продовжиться.
«Це наша лінія фронту», – сказав він, тримаючи в руках ліхтар, проходячи темними коридорами величного особняка 19 століття, який філармонія називає домом.
Коли музиканти готувалися вийти на сцену, а хтось при світлі мобільного телефону лагодив зламану струну піаніно, пан Остапенко сказав, що місія музикантів зрозуміла.
«Ми працюємо, щоб зігріти душі людей, – сказав він. – Щоб люди могли знайти тут розраду в цей надзвичайно важкий час. Щоб люди вірили в себе і вірили в нас».